Королівський вікенд. .. Тільки у Львові

За 12 км від м. Жовква, серед покритих буково-сосновими лісами пагорбів Розточчя, біля підніжжя гори Побійної, стоять стіни стародавнього монастиря Святого Миколая. Згідно з легендою, він був заснований у середині XVII століття ченцями — вихідцями Київсько-Печерської лаври Іоїлом та Сильвестром. Спочатку монастир розташовувався в печерах, якими багаті навколишні гори, але в 60-х роках XVII століття почалося будівництво кам'яних укріплень з оборонними вежами.

Крехівський монастир розташований у дуже мальовничому місці за 12 км від м. Жовкви та за 3 км від с. Крехова серед покритих буково-сосновими лісами пагорбів Розточія, у підніжжі гори Побійної. Він є унікальним комплексом, до якого входять церква св. Миколи, корпуси келій, дзвіниця, господарські будівлі та давні оборонні мури з вежами. В архітектурному ансамблі Крехівського монастиря домінує чотириярусна дзвіниця (1759 р.), збудована над східною вежею і завершена барочним куполом.

Уздовж східної оборонної стіни збудовано двоповерховий будинок монастиря, який продовжено у 1776 р. добудовою до наріжної південної круглої вежі. У 1902 р. вздовж південно-західної стіни за проектом І. Вишневського збудовано ще один монастирський корпус. Головні монастирські ворота спочатку знаходилися у східному мурі, але у другій половині XVIII ст. її розібрали, а головний вхід перенесли на північний бік монастиря. Тепер ворота, що діють, побудовані в барочних формах в 1776 р. До неї через оборонний рів перекинутий кам'яний міст.

За народними переказами, Крехівський монастир заснували ченці Києво-Печерської Лаври Йоїл та Сильвестр. Вони оселилися у вибитих у скелі, яка згодом отримала назву "Скеля Йоїла", келіях, і на її вершині збудували каплицю Покрови та поруч каплицю Петра та Павла.

У монастирському саду збереглася дуже гарна вікова липова алея. Сад оточений кам'яною стіною, збудованою у 1795 р. Крехов притягував прочан через Дніпро, Дон, з далекої Греції та Криту. Тепер, як і колись, тисячі віруючих приходять до Крехівського монастиря на Миколу – 20, 21 та 22 травня.

Біля монастиря відновлено ритуальну "Хресну дорогу", яка від монастирських стін, із південних уступів гори Побійної прямує на її вершину. Збереглася побудована в 1938 р. (арх. І. Філевич) каплиця "Труна Господня", якою завершується "Хресна дорога". Весь ансамбль забудови Крехівського монастиря з садом та чудовими зеленими ландшафтами, серед яких він розташований, можна оглянути тепер із оглядової галереї.

Після приєднання Західної України до СРСР монастир було закрито і у його стінах розташувався дитячий інтернат. Лише 1990 року сюди повернулися василіанські ченці. Сьогодні у монастирі знаходиться Вища духовна василіанська семінарія.

Замок у с. Свірж, на півдні Львівщини, дорогою з Перемишлян на Бібку. Стоїть замок на пагорбі, над ставком. У цьому замку проходили зйомки фільму "Три мушкетери". Перші згадки про замок датуються 1530 роком, коли він належав роду Свірзьких, хоча на охоронній табличці на в'їзних воротах значиться 1482 рік. Сучасний вигляд замок набув у середині 17-го століття, саме тоді, коли ці землі перейшли у власність графа Цетнера. Замок був родовим гніздом Цетнерів до 19 століття. На початку 20 століття багато для замку зробив граф Роберт Лямезан Сальянс, який володів замком з 1907 до 30-х років 20 століття. Але за іронією долі всі роботи з відновлення замку закінчилися напередодні першої світової війни. У 1914 році фортеця була спалена російськими військами і згоріла разом з усіма цінностями та бібліотекою. Але після війни граф знову розпочав роботи з реставрації замку, вони тривали багато років, поки вересень 1939 не зруйнував графські плани. Під час Другої світової війни замок був пограбований та частково зруйнований. Навколо фортеці зберігся парк і замковий костел, заснований у 15 столітті.

1

1

Високий Замок (Замкова гора) – одне з височінь у місті Львові, найвища точка – 413 м над рівнем моря.

Знаходиться у безпосередній близькості від центральної (історичної) частини міста, в минулому оточеної фортифікаційними спорудами. Розташований на Замковій горі (Княжій, вона ж Бідель) у парку «Високий замок». Назва походить від стародавнього укріплення Львова — Високого Замку (на противагу іншому — Низькому замку), який існував з XIII до 70-х років. ХІХ ст. Високий замок століттями був найважливішим оборонним форпостом міста.

Як і більшість давньоруських фортець, Високий замок складався з самого дитинця, граду і передгороддя. Фортеця, що спочатку мала дерев'яні та земляні укріплення, займала вершину Замкової гори. Можливо, наприкінці XIII - на початку XIV століттях вона була перебудована в камені. Будівля кам'яного замку в 1362 приписується польському королю Казимиру, який захопив Галичину. Замок, що повторив обриси вершини гори, у плані набув форми витягнутого прямокутника з чотирма вежами на кутах, з яких найвища, західна була дозорною. Усередині замок поділявся на два двори будинком княжого палацу. Усередині стін були казарми, склади боєприпасів; у скелі була вирубана глибока криниця. Вперше Високий замок було взято штурмом у 1648 році козаками під проводом Максима Кривоноса. Після 1648 з нього вивели гарнізон, і в 1672 р. турки зайняли його без бою. На початку XVIII століття Високий замок захопили та сильно зруйнували шведські війська під командуванням Карла XII. Після цього фортеця втратила стратегічне значення. З другої половини XVIII ст. башти та стіни поступово розбирають на будівельний матеріал.

У ХІХ столітті замок був розібраний. Височина зміцнили, насадили на схилах дерева, в 1835 р. організували парк. На майданчику, де стояв замок у 1869—1900, був насипаний курган на честь 300-річчя Люблінської унії, при насипці пагорба на вершині майже повністю знищено залишки старої фортеці. Зараз на кургані обладнано оглядовий майданчик. Зберігся лише фрагмент південної кам'яної стіни з бійницями, що захищала в'їзд на територію замку.

Також на Замковій горі 1957 р. встановлено телевізійну ретрансляційну вежу. У 2004—2005 у Львові було обговорено можливість відтворення на Замковій горі кам'яної споруди замку.

1

Костел Марії Сніжної – культова споруда у Львові, пам'ятка архітектури. Розташоване на вул. Сніжній, 11. Нині належить УГКЦ і має назву Храм Матері Божої Невтомної Допомоги.

Заснований німецькими колоністами у XIV столітті поблизу торгової площі стародавнього Львова. Вперше згадується у документах у 1352 році. Початковий вигляд був дуже змінений наступними перебудовами. Значні реставрації проводилися у 1623 та 1683 роках, у 1888—1892 роках костел перебудував архітектор Юліан Захаревич.

Після перебудови костел став однонефним, базилікового типу з подовженою вівтарною частиною, квадратним притвором та квадратною двоярусною дзвіницею. Раніше в інтер'єрі були фрески, виконані у 1750-1751 роках С. Строннським. На їхньому місці в XIX столітті художник Є. Лучший виконав нові, що імітують мозаїку.

Костел Святого Миколая (нині – церква Покрови Богородиці) – пам'ятка архітектури у Львові. Знаходиться в центральній частині міста, на вулиці Михайла Грушевського, 2 (колишня радянська назва вулиці Щербакова).

Римо-католицький костел Миколи був закладений тут у 1694 році для ордену тринітаріїв. У 1739—1745 роках було збудовано сучасну будівлю. У 1745 році костел став парафіяльним, а монастир — домом священнослужителів.
Авторство проекту приписується італійцеві Ф.Плаціді. Будівельником, мабуть, був чернець-тринітарій К.Гранацький, уродженець Любліна.

Костел тринефний, перекритий напівциркульними склепіннями з розпалубками. Фасад завершений традиційними для свого часу фронтонами та волютами. Площини фасаду розчленовані пілястрами та значно розвиненими карнизами. Інтер'єр прикрашений пишною ліпниною, дерев'яним різьбленням та скульптурою. Автором ліпного декору, виконаного у 1746 році, був чернець Л.Печицький (з Підляшшя). Вівтарна дерев'яна скульптура належить майстру С.Фесінгеру.

ним пам'ятником мистецтва є вівтар Шольц-Вольфович, зроблений близько 1595 року, що знаходиться в лівому нефі. Він походить із Латинського собору, був виконаний у майстерні скульптора Г. Ван Гутте.

Собор Святого Юра – головний греко-католицький собор Львова, головна святиня УГКЦ. На його території тривалий час була резиденція митрополитів Української греко-католицької церкви. Розташована на майдані Св. Юра, 5.

Перший храм знаходився на горі, згодом названій Святоюрською, ще за князівських часів. Православна дерев'яна церква і оборонний монастир були збудовані за князя Лева Даниловича близько 1280. Після знищення обох споруд польським королем Казимиром III (1340) на цьому місці була зведена в 1363—1437 новий православний храм, кам'яна трехапсізна.

Святоюрський собор був споруджений в 1744-1770 рр.., Його вважають класичним зразком архітектури періоду бароко. Будівництво було розпочато у 1744 р. за проектом Богдана Меретіна, після смерті якого роботами керував С. Фесінгер (до 1764 р.). Оздоблювальні роботи закінчено 1772 р. На фасаді знаходяться скульптури роботи Пінзеля; інтер'єр прикрасили скульптори С. Фесінгер та М. Філевич, художники Л. Долинський та Ю. Радивіловський.

Напроти собору собору знаходяться палати греко-католицького митрополита (1772, архітектор К. Фесінгер). Навколо палат знаходяться капітульні будинки (XIX ст.) І огорожа з двома воротами (1765). У дворі збудовано дзвіницю (1865).

З часу свого будівництва храм належав уніатському ордену василіан, а 1816 року тут розмістився греко-католицький архієпископ. У 1946 році собор був переданий Російській православній церкві. У 1990 році був повернутий УГКЦ. У квітні 1991 року сюди повернувся глава УГКЦ кардинал Мирослав-Іоан Любачівський. У серпні-вересні 1992 р. у храмі поховано останки патріарха Йосипа Сліпого (1892—1984), у крипті собору поряд із гробницями митрополитів Андрія Шептицького (1865—1944) та Сильвестра Сембратовича183. Раніше на території першої церкви на Святоюрській горі було поховано останки князя Ярослава Осмомисла.

Площа Ринок – центральна площа у Львові, сформувалася після завоювання міста польським королем Казимиром Великим у XIV столітті. На площі розташовано 44 будинки та ратуша в центрі, від кутів площі Ринок відходять 8 вулиць. Будівлі тут будувалися для представників багатої знаті та купців, оскільки земля у центрі міста була надзвичайно дорогою. Фасади більшості будинків тривіконні, збудовані на вузьких, витягнутих у глибину ділянках. На площі Ринок є такі пам'ятки, як музей-аптека, палац Корнякта та палац Любомирських.

Личаківський цвинтар – це історико-меморіальний музей-заповідник, один із найстаріших цвинтарів України. Личаківський цвинтар був заснований у XVI столітті. Меморіальний музей налічує понад 3 000 пам'ятників і надгробків, найстаріший його надгробок датований 1675 роком. Тут ховали відомих та знатних людей, діячів культури, мистецтва, науки та всю адміністративну еліту столиці Королівства Галичина та Лодомірія.

Костел єзуїтів було споруджено у 1610-1630 роках італійським архітектором Джакопо Бріано, оздоблювальні роботи тривали до 1660 року. Будівля костелу тринефна, над бічними нефами надбудовані галереї. У нішах головного фасаду вміщено статуї єзуїтських святих. У 1740 році склепіння костелу розписали художники Франциск та Себастьян Екштейни з Брно. Стіни храму прикрашають старовинні фрески та декоративне ліплення. Головною цінністю собору є дерев'яне розп'яття у бічному вівтарі, виконане на початку XVII століття.

Палац Корнякта був збудований у 1580 році для багатого львівського купця Костянтина Корнякта. Будівля поєднує в собі елементи готики, ренесансу та ампіру. Пізніше палац перейшов у володіння польського короля Яна III Собеського, за його наказом будинок об'єднали з сусіднім будинком і перебудували до палацової резиденції. Усередині було влаштовано так званий Італійський дворик, триярусна аркада-лоджія. Нині у палаці Корнятка розташований відділ історичних цінностей Львівського історичного музею.

Палац Потоцьких розташований у центрі Львова по сусідству з Львівською галереєю мистецтв, якій наразі належить (зараз у палаці розташовується Музей європейського мистецтва). Велична цегляна будівля палацу зведена наприкінці XIX століття у стилі французького класицизму. До наших днів збереглися його багаті інтер'єри, прикрашені позолотою, кольоровим мармуром та художнім ліпленням.