Загадковий Стамбул

Цистерна Базиліка - одне з найбільших стародавніх підземних водосховищ Константинополя, що добре збереглися, що має деяку поверхневу подібність з палацовим комплексом. Розташована в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмета навпроти Собору Святої Софії.
«Цистерна» перекладається з грецької як «водосховище». Наразі під Стамбулом знайдено понад 40 цистерн. У Базиліці зберігався резерв питної води на випадок посухи або облоги міста, вода доставлялася водопроводом і акведуками (у тому числі й найбільшим акведуком Константинополя — акведуком Валента) з джерел Белградського лісу, розташованому за 19 км на північ від міста.
Розміри підземної споруди – 145 на 65 метрів, ємність – 80 000 кубічних метрів води. Склепінчаста стеля цистерни підтримують 336 колон (12 рядів по 28 колон) 8-метрової висоти, колони стоять на відстані 4,80 метра один від одного, стіни зроблені з вогнетривкої цегли товщиною 4 метри і покриті спеціальним водоізоляційним розчином.
Більшість колон взята з античних храмів, тому вони відрізняються один від одного сортом мармуру і видом обробки, частина з них складається з однієї, інші з двох деталей, у двох колон в основі голови Медузи Горгони. По сусідству знаходиться Басейн бажань, а на дні його поблискують монетки. На піднесенні при виході з Цистерни знаходиться поміст і ресторанчик, де ввечері грає жива музика.
Цистерна активно використовувалася до XVI століття, згодом водосховище було занедбане і сильно забруднене, і лише 1987 року в очищеній Цистерні відкрився музей.

Мечеть Сулейманія – друга за значенням і перша за розмірами мечеть Стамбула (перша за значенням – мечеть Султана Ахмета), вміщує понад 5000 віруючих. Мечеть розташована у старій частині міста, в районі Вефа.
Мечеть споруджено за наказом Султана Сулеймана Законодавця архітектором Сінаном у 1550—1557 роках. Купол має висоту 53 м і діаметр 26,5 м. Підлога мечеті викладена килимами, всередині мечеть добре освітлена - світло падає зі 136 вікон. Мечеть має чотири мінарети. З будинками лазень, медресе (навчальних закладів), кухонь, бібліотек та обсерваторією мечеть утворює комплекс, що за розмірами можна порівняти з міським кварталом.
У дворі мечеті знаходиться цвинтар, тут у двох сусідніх мавзолеях лежить сам Сулейман та його кохана дружина Роксолана. Існують версії, що мечеть повільно сповзає до затоки Золотий Ріг.

Перша за величиною і одна із найкрасивіших мечетей Стамбула. Мечеть налічує шість мінаретів: чотири, як завжди, на всі боки, а два трохи менш високі — на зовнішніх кутах. Вона вважається одним із найбільших шедеврів ісламської та світової архітектури. Мечеть розташована на березі Мармурового моря в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмет навпроти мечеті Ая-Софія. Мечеть є одним із символів міста.
Мечеть будувалася у складі величезного архітектурного комплексу, до складу якого увійшли медресе, лікарня, благодійні заклади, кухні, караван-сарай. У XIX столітті лікарня та караван-сарай були зруйновані.

Галатська вежа розташована у європейській частині Стамбула на високому пагорбі району Галата. Її видно майже з усіх точок центральної частини міста. Висота вежі 61 метр, діаметр – 9 метрів, висота над рівнем моря – 140 метрів. Башта є одним із символів міста.
Вона побудована в 1348-1349 роках генуезцями, що захопили візантійські райони, як оборонне зміцнення і мала назву «Вежа Ісуса». Мореплавці використовували вежу як орієнтир, також свого роду станції торгових взаємин із Візантією. Ця вежа була споруджена з метою захисту цієї зони. З цієї причини в 1341 почалося будівництво фортечних стін Галата. У цій частині фортечних стін, де починався їхній вигин усередину, було збудовано вежу Галата. Перед нею знаходяться руїни оборонних стін і ровів, що дійшли до нашого часу.
Своє справжнє ім'я вежа отримала за часів імперії Османа. Після захоплення Султаном Фатіхом Мехмедом вежі у генуезців він зменшив її розміри на 6,8 метра, видаливши купол (1510 рік). У період правління султана Мурада III (1574-1595) вежа використовувалася як обсерваторія. Усередині вежі, простягаючись аж до майданчика, збудований сходовий проліт.
В 1791 вежа реконструюється, її висота становить 45 м, оглядовий майданчик відсутня.
Реконструкція 1832 року торкнулася верхньої частини вежі: з'явився оглядовий майданчик.
У 1875 році вежа набула близького до сучасного вигляду. У 1964–1967 роках вежу було реставровано, було перебудовано купол конічної форми.
За останні роки сходи були відреставровані, вбудований ліфт. В даний час у верхній частині вежі розташовані ресторан, нічний клуб та оглядовий майданчик. Є музейним об'єктом.

Палац османських султанів на європейській стороні Босфору у Стамбулі на межі районів Бешикташ та Кабаташ.
Будувався у 1842-53 рр. для Абдул-Меджіда I, який став тяжіти середньовічним палацовим комплексом Топкапи і хотів мати палац у стилі бароко, здатний подолати у вишуканості з європейськими резиденціями XVIII століття. Як архітектори виступали вірмени з сімейства Бальянів. На прикрасу Кришталевих сходів та інших інтер'єрів пішло 14 тонн золота, а загальна вартість будівництва перевищила п'ять мільйонів золотих фунтів. Серед основних пам'яток — подарована королевою Вікторією люстра з богемського скла, вагою майже п'ять тонн, і зібрання картин Айвазовського, які художник виконав на замовлення султана.
За кілька десятиліть палацовий комплекс, спочатку скромний за розмірами, розрісся до того, що зайняв 45 тис. кв. метрів. У 1889 р. Абдул-Хамід II переніс свою резиденцію до новозбудованого палацу Йилдиз, проте його наступники повернулися до Долмабахчі. Після падіння монархії у палаці оселився Ататюрк; тут він і помер 10 листопада 1938 р. Спустілі палац залишався музеєм аж до вересня 2007 року, коли турецький парламент повернув йому політичну функцію, зробивши Долмабахче офіційною резиденцією прем'єр-міністра.

Головний палац імперії Османа до середини XIX століття. Назва Топкапи в перекладі з турецької означає буквально «гарматні ворота». У турецьких публікаціях російською часто також зустрічається написання назви цього палацу як Топкапі. Також відомий як Сераль.
Палац розташований на мисі стрілки Босфору та Золотого Рогу в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмет поряд із Собором Святої Софії. Площа палацу понад 700 тис. кв. м., він оточений стіною завдовжки 1400 м-коду.
Палац Топкапи влаштований за принципом чотирьох дворів (авлу), оточених стіною та розділених між собою. Головні ворота Ворота Повелителя або Баб-и Хюмаюн ведуть у перший двір, де знаходилися службові та посібники. За «Ворітами Вітання» або Баб-ус-селям, у другому дворі, містилися канцелярія дивана та скарбниця. Проходом у третій двір служать Ворота Блаженства чи Баб-ус-Саадет. Тут розташовувалися гарем та ендерун (внутрішні покої). У різних палатах внутрішніх покоїв містилася школа Ендеруна — центр підготовки управлінських кадрів. У четвертому дворі знаходяться павільйони Реван, Софа та Меджидія, башта Башлала, мечеть Софа, павільйон для обрізань, вбиральня та інші приміщення.
В даний час палац Топкапи є одним із найвідоміших музеїв світу. Кількість експонатів, виставлених для загального огляду, сягає 65 000 одиниць – це лише десята частина колекції музею.

1

Будівництво Гранд ринку почалося в 1453 при Мехмеді II, в наступні роки ринок розширювався і перебудовувався. Це один із найбільших критих ринків у світі, на базарі розташовано понад 4000 магазинів на 66 вулицях. До середини ХІХ століття Гранд базар був центром работоргівлі. У наші дні тут можна придбати різноманітні турецькі сувеніри, кераміку, золото, срібло, килими та багато іншого.

Площа Таксім - великий транспортний вузол округу Бейоглу, тут знаходяться зупинки численних автобусів, кінцева зупинка історичного трамвая від вулиці Істікляль і станція метро Taksim. З 2006 р. тут ще побудовано лінію підземного фунікулера, що зв'язала площу з пристанню Кабаташ на березі Босфору.
У центрі площі знаходиться 12-метровий монумент «Республіка». Він зведений за проектом італійського архітектора П'єтро Каноніка в 1928 р. Монумент символізує армію-визвольницю та встановлення Турецької республіки, включає скульптури маршалів Мустафи Кемаля Ататюрка, Февзі Чакмака та Мустафи Ісмета Іненю. У 50-60-х роках ХХ ст. на площі Таксім було збудовано Культурний Центр ім. Мустафи Ататюрка, а пізніше поряд був закладений найпопулярніший серед місцевого населення парк Гезі.
На цій площі розташовано кілька престижних готелів, безліч магазинів, кафе та ресторанів. Площа стала місцем проведення військових парадів, різноманітних культурно-масових заходів, мітингів, демонстрацій та народних гулянь.

Галатський міст — розвідний міст через бухту Золотий Ріг і з'єднує він Стару і Нову частини Європейської сторони Стамбула. Довжина мосту становить 484 метри, а ширина – 42 метри.
Міст являє собою двоповерхову конструкцію, на першому поверсі якої розташовані ресторани та прогулянкова зона, а на другому поверсі здійснюється трамвайний та автомобільний рух.
Сучасний міст - п'ятий за рахунком і був побудований 1992 року.
Поруч із мостом, через дорогу, знаходиться Нова мечеть і на ньому завжди можна спостерігати за безліччю рибалок, які тут ловлять рибу.

Розташована Дівоча башта на невеликому острівці Босфорської протоки в районі Ускюдар (азіатська частина Стамбула). Башта є одним із символів міста і з нею пов'язано безліч легенд. Протягом усієї своєї історії Дівоча Вежа використовувалася з різною метою — вона служила місцем стягнення податків із торгових суден, захисною вежею, в'язницею, маяком і радіостанцією. А в 1830 р. під час епідемії холери вежа побувала ще й як карантинний ізолятор. Недовго Киз Кулесі була культурним центром Стамбула — там розміщувалася так звана «республікою поезії».
Зараз на території невеликого острова з Дівочою вежею знаходяться сувенірна лавка, оглядовий майданчик на вежі, а також кафе та ресторан. Добратися до вежі можна лише на невеликих катерах, що вирушають від причалів Кабаташ (європейська частина) та Ускюдар (азіатська частина).