Empire Lisbon Hotel 3*

Це наша перша подорож до Лісабона. При виборі готелю я дуже боялася помилитися, щоб не зіпсувати враження від першого побачення з цим містом, хоча мені, напевно, вже нічого не зашкодило б, на той момент я вже по вуха заочно була закохана в це місто. Але зі мною на побачення зібрався ще одна моя сердечна прихильність – мій чоловік, який спочатку дуже так скеп... →тично ставився до всієї моєї витівки з Португалією взагалі і Лісабоном зокрема. Так ось ще й перед ним треба було випендритися - підібрати такий готель, щоб не старі, сучасний дизайн, хороші сніданки і не за дорого, так, і щоб не в чорта на паски.

І ось, після деякого коріння над картою Лісабона, поступового викреслення зі списку обраного різних варіантів, було обрано Empire Lisbon Hotel 3*.
Цілком можливо, що цей варіант не найкращий, але на той момент мене повністю влаштувало співвідношення ціни віддаленості від центру транспортної та пішої доступності до внутрішнього вмісту готелю.

Дуже симпатичний міський готель розташований на досить жвавій Avenida Almirante Reis. Навколо багато всяких їдальних закладів, але ми так і не відвідали жодного, не встигли. Поруч супермаркет Pingo Doce (час роботи 8.00-21.00). Навпроти готелю розташована автобусна зупинка. Автобус 708 до площі і метро Мартім Моніз (Martim Moniz), а там і 28 трамвай, і площа Фігейра (Figueira) поряд, і взагалі весь, так званий, туристичний центр. На 706 автобусі можна дістатися до площі Маркіза Помбала (Marques de Pompbal), судячи з схеми, далі, огинаючи центральну частину міста із заходу на вулиці Святого Бенедикта (Rua de Sao Bento), і до вокзалу Кайш ду Содре (Cais do Sodre). Але туди від нашого готелю швидше все-таки на метро.

І ось, власне, про метро. Одним з критеріїв вибору готелю була близькість метро.
Бронювала я готель у листопаді на лютий. В описі було позначено найближчу станцію Арроюш (Arroios). Сідаючи в метро в аеропорту, бачимо, що на всіх схемах наша станція закреслена. У млинець, потрапили ...Перша реакція - легка паніка, ми вперше в цьому місті, з мінімум англійської мови (що вже говорити про португальську), слабо уявляючи відстані і т. д. Звичайно ж нічого страшного і смертельного не трапилося, ми доїхали до наступної станції Анжус (Anjos) та трохи довше йшли пішки до готелю у зворотному напрямку. Просто коли йшли, я спокійно вислухала монолог на тему: «Ну чому ж у нас (читай у дружини) вічно все через одне місце». Вже за наявності WI-FI в готелі я вичитала, що станцію метро Арроюш (Arroios) у липні 2017 р. закрили на реконструкцію, тому що це єдина станція, у якої залишалася коротка платформа, і вона приймала потяги стільки з трьома вагонами. А потреби зростають, скрізь уже по шість.
Зізнатися, за ті три з половиною дні, проведені в Лісабоні, а метро ми користувалися часто, ми так і не бачили 6-ти вагонні потяги. Ні, брешу, з аеропорту і до нього на такому їхали червоною гілкою. Знаючі люди одразу до голови поїзда йдуть, а не знаючі потім забігають в останній (третій) вагон : ))

Тепер, власне, про готель. За одними даними готель побудований до ЕКСПО 1998 та реконструйований у 2016, за іншими даними – рік побудови 2016. У всякому разі, весь вміст готелю новий, сучасний дизайн.
Природно, номер заброньований був найдешевший. Тісний, звичайно, але ми в ньому танцювати і не збиралися. Все чистенько, акуратно. Ліжка зручні, все необхідне в наявності: сейф, холодильник, телевізор з одним російським каналом (ну це що хоч трохи залишатися в курсі, що на Батьківщині робиться), кондиціонер відмінно працює і на обігрів, і на охолодження.
Гарна неубита сантехніка, і навіть душова кабіна не протікала : ).
Ось люблю нове ...Ну приємно ж, коли плиточка блищить, немає сколів і цвілі, дзеркало не каламутне від старості. Тут ще й рушники пухнасті, не запрані. Прямо-таки, не просто приймаєш душ, а отримуєш задоволення...

Номер наш був на першому по-нашому на другому поверсі. Запитали: чи немає вище, звичайно ж не було, та й добре. . Видові характеристики на любителя, але теж є своє зачарування. А найголовніше – тихо! Боялися, що всі ці труби заважатимуть нам, але ні. Годині до десятої ранку починало щось гудіти, можливо, весь день, але вночі цілковита тиша.

У відгуках люди скаржаться на сніданки. Так, сніданки одноманітні (а які вони можуть бути? ), але смачні та ситні, цілком достатні для бадьорого початку дня. Поснідати можна. Ось мені, наприклад, навіть було соромно за себе (у глибині душі), я просто об'їдалася цими пирожками на сніданках – паштейш де ната.
Як то кажуть, сила є, воля є, а сили волі немає : )) Мені здавалося, що всі на мене засуджують, але я нічого не могла з собою вдіяти. До речі, чоловік не поділяє моїх смакових уподобань, і все примовляв: «Не луснеш, дитинко? »

Були б найпрекрасніші враження від цього готелю, якби не трапився невеликий неприємний інцидент. Виникла необхідність продовження номера до вечора (спочатку це не планувалося), нам запропонували сплатити наш номер ще на добу (до 12.00 наступного дня), що ми зробили (з вартістю сніданки та міським податком). Ну що робити, якщо нам треба...Після повернення до готелю після заключної прогулянки містом перед вильотом ми зайшли в неприбраний номер. Так гаразд, фігня. Насправді вбив відповідь на рецепшені на наше зауваження, мовляв, погано якось, ми, начебто, ще рахуємось вашими постояльцями, ми грошей заплатили..."Але ж Ви їдете" - відповіли нам.
"Але ми ж сплатили номер до завтра і могли сьогодні не вухати" - "Але ж Ви їдете сьогодні". Якось так...Усміхнемося і спишемо це на труднощі спілкування російських та португальців англійською мовою : ))

Висновок. Ми залишилися задоволені вибором для проживання в Лісабоні. Навіть мій найголовніший критик – чоловік – похвалив! Готель повністю виправдав наші очікування. І навіть добре, що були недоліки і дрібні неприємності, вони стали якоюсь приправою, щоб враження від нашої поїздки не були надто нудотно солодкими…
згорнути