Fortune Palace Hotel 4*

Почну відгук з перельоту. На відміну від минулого року цього року літали українськими авіалініями МАУ. Це мінус подорожі. Скільки б не було претензій до Аеросвіту, я не пам'ятаю, щоб мене хоч раз нагодували такою гидотою, як годують МАУ. І це чартерний, а регулярний рейс. У Тбілісі летітиме 2 години. До Франкфурта я літала теж із МАУ – 3 години. Їжа та ж – х... →олодний бутерброд із дешевою ковбасою та жахливим сиром. + До всього добило просто те, що вони доставили рядів у літаку. І ноги тепер на маршруті київ-тбілісі подіти просто нікуди. Номерування рядів втрачено. Так вийшло, що над моїм поряд взагалі не було не кнопки виклику стюарду, не світла, нічого. Вони навіть придумали поставити додаткові ряди біля аварійного виходу.
Тбілісі не вразив з першого погляду, як Батумі. Все сіре та старе. Нові скляні будівлі виглядають у місті дуже безглуздо. Спочатку було навіть легке розчарування.
Грузинська кухня та напої. Це є власне головна причина мого приїзду до Грузії. Раджу всім один-два рази на рік на тиждень робити такий собі гастро-тур. На смак і колір взагалі фломастери різні, але все ж таки. Грузинське вино на будь-який смак та колір. Особисто мої пристрасті це кіндзмараулі та хванчкара – червоні напівсолодкі вина. Найцікавіше, що після приїзду в Україну зайшла я в кеш енд керрі, де знайшла пляшки «грузинського» вина дуже хорошої марки Тельяні валлей за 7 доларів штука. Це з огляду на те, що експортна ціна пляшки в Грузії 8 доларів це без податків, транспорту та націнки. Як так виходить розуму не збагнути і продавці головне з пінною у рота доводять, що вино справжнє. Ну ну. Грузія також багата мінеральними водами та своїм лимонадом. Моє особисте відкриття цього року – вершковий лимонад, а також лимонад із сорту винограду Сапераві саме того, з якого роблять вино. Дуже смачно. Всім раджу спробувати. З їжі щоденний маст хев для мене були : хачапурі по аджарськи (іноді брали імеретинськи), хінкалі з м'ясом або грибами ( словом грузини визнають хінкалі тільки з м'ясом, з грибами, картоплею або іншими інгредієнтами для них це вже не хінкалі), смажений су - Подається прямо на сковорідці. Баклажани з горіхами, салати та зелень. Іноді бралися супи (але на жаль вони не дуже. Сподобався тільки суп з барабульки, типу юшки). І звичайно ж шашлик чи кебаб. Краще грузинів шашлики та кебаби вміють готувати лише араби. Найсмачніший шашлик цієї поїздки був у Кахетії. Вони не розрізають м'ясо на шматочки, а нанизують на шампур цільну смужку м'яса. Непередаваний смак. Мені сподобалося з ткемалі, але тут кому як.
З того що варто привезти додому – безсумнівно вино, лимонади, сулугуні, спеції, ткемалі, гранатовий соус, сушену хурму, грузинські горіхи та чурхчел. Правильна чурчхела це коли вона стара й покрита вже своїм цукром. Але мені така не подобається. Ми купували на трасі дорогою в Кахетію свіжу чурхчелу, якій лише 2 тижні по 1 скрині за штуку. Дуже смачно. Словом у місті ціна починається від 2-3 ларі.
З приводу того, що подивитися в Тбілісі та околицях. Можливо зі мною багато хто не погодиться, але моя думка – Тбілісі значно красивіша вночі. Особливо якщо дивитись зверху вниз. Вогні міста просто чарують.
Нам було запропоновано 3 екскурсії –1. оглядова Тбілісі за 45 доларів. 2. Екскурсія до Мцхети за 50 доларів і 3. До Кахетії за 55 доларів. Всюди включений обід. Ми не поїхали з гідом нікуди та дуже правильно зробили.
Пересуватися містом зручно на таксі, воно дешеве, особливо якщо вас як нас 4 особи). До того ж, кожен таксист у Тбілісі це насамперед екскурсовод. Розкаже, покаже та ще й зупиниться для фото скрізь, де вам потрібно за маршрутом. Перше, що ми побачили в Тбілісі, це фортеця над Тифліськими лазнями. Було це першого дня вночі, дуже красиво. Наступного дня за 8 скринь під'їхали від готелю до центру, а далі гуляли пішки. Першою зупинкою був новий скляний міст, який місцеві жителі прозвали «олвейс ульта» через його дизайн. Ну любить Саакашвілі все скляне, що тут вдієш. Міст гарний. По інший бік річки Кура знаходиться ще недобудований, такий же скляний, театр, трохи вищий будинок президента і ще вищий новий собор Святої Трійці. Між новими та старими мостами знаходиться канатна дорога. Проїзд одна ларі, але потрібно купити пластикову картку за 2. Можна брати одну картку на всіх. Кататися канаткою теж раджу у вечірній час. Працює вона до 23:00. зверху з канатної дороги можна піти погуляти по бот. саду (нічого особливо цікавого там немає), спуститися вниз до фортеці або ж пройтися до будинку прем'єр-міністра Грузії (він як не смішно звучить теж скляний). Спускаючись вниз, ви потрапляєте на вулицю Лесеїдзе – стара вулиця на якій розташована безліч кафе, ресторанчиків, а також сувенірних лавок та міні маркетів. Прямо з цієї вулиці ви потрапляєте на площу Свободи та початок проспекту Руставелі, де розташовані Парламент, Оперний театр, просто театр, старовинні церкви та собори тощо.
Другого дня ми поїхали до парку атракціонів Тцацмінду. У відгуках його голосно називали грузинським діснейлендом. Дуже голосно скажу вам. Дорога туди зайняла близько 25 хвилин, протягом яких таксист розповів усе, що знав про історію Грузії з порадами, куди варто з'їздити обов'язково. За дорогу попросив 8 ларі, ми дали 10 тому що він трохи подешевшав, їхати дійсно далеко, ще й на гору, ми його взагалі просили нас до фунікулера привезти, але мабуть не почув. На тому й дякую. У парку працювали американські гірки, машинки, колесо огляду та дитячі атракціони. Усе. На вході потрібно знову таки купувати пластикову картку за 2 скрині і класти туди гроші. Йдучи залишок і карту можна поміняти на гроші. Американські гірки коштують 5 ларі. Воно того не варте. Цілковито. Колесо огляду та машинки по 2 скрині. На колесі цікаво, на жаль парк працює тільки до 20.00, тобто ще світло і не можна покататися на колесі вночі. Кабінки з «кондиціонером» лише він працює 1 хвилину. Потім спека страшна. Сама прогулянка триває 13 хвилин. Поруч із колесом оглядовий майданчик та телевежа. Незрозуміло чому, але телевежу грузини вважають однією з визначних пам'яток. Майже у всіх туристів є фото біля вежі (у мене, до речі, теж). Після вечері ми вирушили до Пантеону. Це мабуть найбільш вражаюче місце для мене. Божевільна енергетика просто накриває. Вид на нічний Тбілісі відкривається навіть краще, ніж із фортеці. У Пантеоні поховані Грибоєдов з дружиною, мати Сталіна, перший Президент Грузії, Святий Ілля, визначні діячі мистецтв. Біля Пантеону збудували церкву і там відбуваються служби.
Наступного дня була подорож до Кахетії. Своїм ходом. Разом із хлопцями з готелю, згрупувавшись нас вийшло 7 людей. Ми взяли 2 таксі та з кожного вийшло по 20 скрині. Ціна смішна з огляду на те. Що їхати 110 км, ціни на бензин у Грузії такі ж як і в Україні. Плюс до всього таксисти виконували обов'язки гіда, і смиренно чекали скільки потрібно. Першою зупинкою був монастир Святий Ніно, саме вона принесла християнство Грузії. Там же знаходиться її могила і є святе джерело, де треба тричі поринути тим самим вилікувавшись від хвороб і очистившись від гріхів. Джерело дуже холодне, так що для сміливих. Біля джерела за 7 ларі продають білі сорочки, зроблені ченцями, тому що в джерело не можна заходити навіть із кільцями або сережками. Все треба знімати, тільки сорочка має бути на вас. Більше нічого. Найбільш незабутнім у Кахетії це безперечно вид Кавказьких гір, на жаль у день нашого візиту вони були в тумані і виднілися лише верхівки в снігах. Містечко Сігнагі – маленьке відреставроване місто спеціально для туристів, гарне. Головні визначні пам'ятки – це фортеця з якою відкривається вид на кавказькі гори та алазанську долину, а також музей Піросмані. У музей йти не хотілося, тут вдома у свої не ходимо, а закордоном пряма старанність у всіх відкривається. Але після того, як таксист сказав, що Піросмані – це герой пісні Алли Пугачової, художник, який продав усі свої картини для того, щоб подарувати коханій мільйон яскраво-червоних троянд – бажання подивитися його картини раптово з'явилося.
Ще одним місцем маст хев у Тбілісі є сірчані лазні. Якщо у вас немає блювотного рефлексу від запаху тухлих яєць, як у мене тоді вам варто сходити. Це задоволення на годину, включаючи масаж з такою дивною назвою «Кіса» коштує 40 ларі в Royal Bath, трав'яний чай додатково за 5 ларі. Можливо в інших лазнях, їх кілька, ціни нижчі, на жаль, не знаю. Поки мої відмокали в чудодійних лазнях, я гуляла в околицях. Якщо пройти вздовж бань, то можна вийти до маленького водоспаду. Там гарно. Після лазень ми вирушили до Собору Святої Трійці. Саме на вечірню службу. Собор величезний, новий та дуже красивий. Ви бачите три церкви, а ще чотири знаходяться внизу, всередині собору. До речі, грузини досить віруюча нація. Вони дуже люблять свого патріарха. Він пише ікони, а також розробляє дизайн браслетів (може ще чогось не знаю, купили тільки браслети, дуже красиві). Від площі собору відкривається вид на правобережжя, на заході сонця прекрасно.
Наступним етапом було відвідування Мцхети. Від готелю їхати 10 хвилин. Монастир і церква в Мцхет відреставровані, стиль нагадує старе місто в Будві або Которі, Чорногорія.
Светіцховелі кафедральний патріарший храм Грузинської православної церкви, який протягом тисячоліття був головним собором усієї Грузії. Числюється серед пам'яток Світової спадщини. В даний час вважається одним із духовних символів сучасної Грузії. Монастир Самтавро - Церква побудована в IV столітті царем Міріаном. І Джварварі – за досконалістю архітектурних форм це один із шедеврів архітектури та перший у Грузії пам'ятник Всесвітньої спадщини. У Мцхеті тихо та спокійно. Тільки взуття одягайте зручну - практично скрізь брущатка. На зворотному шляху був заїзд до Тбілісі мол. Ціни там відносно низькі, наприклад Зара % на 20 дешевше, ніж у Києві. У молі на першому поверсі величезний супермаркет Карефур, де можна купити лимонади, сулугуні, спеції, соуси та ін.
За день до від'їзду ми вирушили на лівий берег, з вікон нашого готельного номера відкривається вид на Стоундхендж грузинського розливу (насправді просто забула як це диво називається, але будуть фото). Там досить загадково і стрімко. Будувати його почали ще за радянської влади та досі не добудували. Там стоїть хрест – хрест Святий Ніно, а також постаті 13 святих. Дві колони відкривають прохід вгору (де 100 ступенів вгору). Там же на інших колонах зображені біблійні картини життя і смерті Христа. Точно не скажу, але ніби справа рук роботи знаменитого грузинського скульптора Зураба Церетелі. З гори видно тбіліське море, воно маленьке, у кілька разів менше від київського. Особливо нічого не представляє.
Щодо вина, коньяку та чачі – я б радила купувати у місті – ціни нижчі ніж у дьюті фрі, і в аеропорту вам дадуть скільки потрібно наклейок на багаж, що там скло. Я прилітала додому на Великдень – зробила простіше – 3 пляшки Кіндзмараулі перелила у 2 пластикові літрові пляшки, вже всі розпили, а хванчкару та алазанську долину із пластику будинку перелила назад у скло. В аеропорту після прильоту не перевіряли, пощастило.
У дьюті фрі Тбілісі, на відміну від Батумі, великий вибір вина.
Поїздка вдалася. Але все ж таки моя суб'єктивна думка – між вибором Тбілісі або Батумі я без варіантів виберу Батумі, але на смак і колір як кажуть…
згорнути