Surf Town 3*

З чого почати свою розповідь?...Напевно з найголовнішого. Коли я вперше стала на серф я зрозуміла, що це моє. Це моє життя. І життя тепер це має бути поруч із океаном і хвилями, з дошкою під пахвою. А на це життя, ніж нитка та зароблю...) Але писати буду в першу чергу не про це, а про те які місця я встигла відвідати в пошуках хвиль і красивих місць. Їх поки... → що в послужному списку не так багато)
Вперше я побачила океан (на морі зовсім не схоже) на Балі. Там я спробувала і серфінг. Балі це чудовий острів. Красива природа, численна кількість спотів, perfect waves. Жили ми в Куті, це курортне місто з численною кількістю туристів, місцевих жителів, клубів, барів ресторанів і т. д. Але надто вже галасливий і швидкий рух (у плані метушливий дуже), як у Москві. Якби я їхала вдруге, то вибрала район спокійніший, таких там багато. Їжа, транспорт, проживання там дешево. Принаймні, було в серпні 2010 року) Зараз потік туристів збільшився. І якщо їхати на Балі серфить, то мін на 2-3 тижні, т. к. переліт недешевий і дуже довгий.
Саме через довгий і дорогий переліт я стала шукати місця ближче. Та й різноманітності теж хочеться)
Першим мій вибір упав на Марокко. Було дуже цікаво дізнатися, що за країна це така Марокко. Усі їздять до Туреччини чи Єгипту. Коли ж я сказала що лечу в Марокко, то відчула на собі неоднозначні погляди)) А що? Саме туди, сказала я) Набридли всі ці ваші all інклюзиви та натовпи туристів. Хочеться зануритися в місцевий колорит, де ніхто не намагається заробити за рахунок тебе, де ти просто відпочиватимеш душею, серфить і гаситиме з веселою компанією) Все це я і отримала в Марокко.
ДовгошукалавінтернетівякушколусерфінгуменіпоїхатиімійвибірупавнаSurftownmor occohttp://surftownmorocco.com/index_ru.html. Зібрала компашку друзів і всі четверо ми поїхали підкорювати Атлантику) Країна безвізова, переліт недорогий, проживання включає харчування, що дуже зручно, т. к. після каталки зазвичай сильно втомлюєшся і чогось робити зовсім не хочеться, на спот тебе відвезуть привезуть. Загалом живи та насолоджуйся цим життям)
Звітів про Марокко було прочитано безліч. Думки всі різні, але основна маса була вражена і вражена цією країною, такою не схожою на інші арабські країни. Так воно й виявилося. Люди всі добрі, чуйні, ні слова поганого вони тобі не скажуть. А ще й допоможуть і покажуть дорогу, по доброті душі своєї, а не через користь. Але, напевно, в будь-якій країні є свої винятки.
Наш кемп базувався в 15 км від курортного міста Агадір, в тихому та затишному селі Тамрат за 200 метрів від пляжу. Ні суєти, ні туристів, ні зазивав. Повний рілакс) Сам серф будинок розташовується десь у центрі її, на височини. Має 3 поверхи та терасу на даху, з якої відкривається гарний вид на океан, а особливо на нереальну красу заходу сонця над Атлантикою. Ммм...До Агадір завжди можна доїхати на місцевих автобусах. Сучасні, зручні. Ходять часом. Проїзд коштує 5 дирхам( це десь 15 р). В Агадірі можна погуляти набережною, є міні зоопарк, посидіти в ресторанчику або потусити в клубі. Там же знаходиться і величезний ринок, на якому можна купити всі потрібні і не потрібні сувеніри). А як нас годували…ммм…ні вам шведиш тэйбл, ні перероблених продуктів))) Готують там родички та родичі працівників серфбудинку… Все домашнє, свіже, смачне. Тажить із телятини, риби, кускус тощо. Пальчики оближеш).
Серфінгом займалися щодня. З ранку нас відвозили на спот, а ввечері, коли вже втомлювалися, відвозили назад у кемп. Пляжі великі та широкі. Лежаки під ногами плутаються, т. к. їх там немає) Ну є. . за окрему плату можуть прикотити, але якось необхідності в цьому ніхто не відчував. Моя дошка мій лежак! ! ) Атлантика звичайно холодна, але в гідрокостюмі не відчуваєш цього. Можеш провести у воді і 2 і 3 години і не замерзнути, хоча я себе відношу до мерзлячок) Інструктора і Азіз (господар кемпа) дуже милі і веселі хлопці. з такою швидкістю, а іноді тебе і ще одну людину...ніби у нього замість рук мотор). Увечері втомлені, але дуже задоволені ми збиралися на верхній терасі і під смачне вино або пиво ділилися враженнями за день. Музику нам заміняв шум океану, але для мене це найкрасивіша музика) Але якщо є бажання завжди можна притягнути ноут і влаштувати паті)
Взяти машину на прокат і з'їздити кудись, мені здається це не проблема для Марокко. Т. к. там дуже зрозумілі знаки, покажчики та добрі дороги. Так ми відвідали красивий пляж Легзір. Коли ти там знаходишся, таке відчуття, що ти десь на Марсі в оточенні червоних скель.
Наостанок скажу, що була дуже задоволена відвідуванням цієї країни. Вперше в житті мені не хотілося їхати. Чи то там аура така, чи то містика, але на душі завжди був спокій і умиротворення.
Чи повернусь я туди ще раз? Звісно так!
Не минуло й двох тижнів, як я вже купила квитки на літак і загострила вушка на новий кемп у серпні) Португалія! Чесно ламалася між Іспанією та Португалією. Але якесь внутрішнє я сказала, що робити нічого в Іспанії, їдь Оля до Португалії)
Так було зроблено. Віза робиться швидко, без зайвих напружень у посольстві. Дають вони на власний розсуд, кому на рік, кому на півроку, кому на три місяці. Напевно під настрій)))
Далі вибираємо кемп. О травень гад...Як їх там багато...я думала в мене очі розбігуться і більше не зберуться разом) Але ось воно порятунок впав мені на голову і було обрано. OceanFerrelSurfcamp http://www.oceanferrelsurfcamp.com/int/Home. aspx
Даю посилання, щоб було простіше орієнтуватися і дізнатися більше інфо про кемпу. Т. к. Щось описувати не бачу сенсу, все можна прочитати на сайті.
Почнемо з подорожі. Прибуття у нас було в Лісабон, таксі до заброньованого на ніч готелю 8 євро від аеропорту (якщо приїжджаєш вдень, то можна доїхати на автобусі, раз в 7 дешевше). Вирішили погуляти день Лісабоном а потім увечері відправитися в Пеніш. Питання куди подіти валізи. У вихідний день будьте уважними, т. к. камера зберігання якщо не помиляюся, працює до 18.00. Якщо автобус вибрали пізніше, то краще їх залишити при готелі, а потім забрати. Зберігаються у готелі безкоштовно, всі речі наші були на місці потім) Після, ми вирушили на найближчу станцію метро. Орієнтуватися у ньому дуже просто. Доїхали до вокзалу Орієнте, там відвідали океанаріум, автобусом дісталися площі і т. д. Загалом пройшлися туристичним маршрутом...Завалилися в автобус і поїхали на місце локації) Автобуси комфортні з wi-fi на всьому шляху.
До Пеніша ми приїхали пізно, годинок близько 21.00. Нас зустріли хлопці з кемпу, Руї та Лукас, і відвезли в невелике село Феррел. Заселилися, кидали речі, в душ і спати. Завтра все оглянемо)
Ось він ранок Португалії. Свіжого океану повітря. Серфдом виявився дуже зручним та милим, розділений на 4 секції. У кожній, як ми називали, «квартирі», велика кухня з усім необхідним, 2 кімнати та туалет із ванною або душовою. Все чисто, яскраво, в стилі мінімалізму, нічого зайвого) Своя невелика територія, барбекю, гамак, великий стіл для великої паті, велосипеди, серфдоски) снідали в кафешці безкоштовно. Які там смакоти. Сендвічі з сиром і шинкою, але чи смак хліба, чи масла робили їх незрівнянними. Круасани з сиром та шоколадом та багато іншої випічки. Як після цього не веслувати і веслувати і веслувати в океані як мін години 3))) Занурили дошки, пляжне приладдя та попи в серфбуси і поїхали на пляж. Знаходиться він приблизно за кілометр від кемпа. Але т. к. на серфі все-таки катаються люди, що захоплюються так чи інакше спортом, цей кілометр взагалі ніяк не бентежив. Який приємний пісочок, таке відчуття, що ти йдеш по теплому снігу і він хрумтить під твоїми ногами, створюючи ефект масажу). І знову, знову те, що я люблю найбільше. Це спокій та відсутність туристичного розуміння курорту. Тобто. трохи місцевих і приїжджих напевно відпочиваючих, а так само серф школи з учнями та дошками. Почуття повної свободи). Пляжі дуже довгі та широкі. Усі розподілялися вздовж берегової лінії так, що ніхто нікому не заважав. Заняття проходили двічі на день по дві години. Інструктори весь цей час перебували в океані з учнями. Підказували, допомагали, страхували. У результаті після 3-х днів навчання всі вилізли на лайнап і намагалися ловити зелені хвилі. Пообідати можна в ресторанчиках на узбережжі або дійти до магазину. Я зазвичай брала з собою фрукти та ними ж і обідала. Можна взяти з собою їжу в контейнері, приготовленій у кемпі. Або бутер із сніданку) Продукти там дуже дешеві. Зелень, фрукти, рибні консерви, справжні м'ясні сосиски та ін. все коштує копійки. Якщо втомлюєшся, можна дійти пішки до кемпу або пройтися по магазинах, або прогулятися до півострова Балеал. Увечері ми або готували та їли продукти, які купили в супермаркеті або ходили вечеряти в якусь нитку бар. Раджу всім скуштувати портвейн. Справжній Португальський портвейн це найсмачніше що я тільки пробувала та сангрія). Можна так само дійти до океану і потусуватися в якому нитку барі і подивитися захід сонця або лягти спати, щоб на ранку без проблем стати на дошку) Т. к. в кемпі крім нас росіян були ще італійці, словаки та хлопці португальці (інструктора), то в п'ятницю ми влаштували вечірку національної кухні. Кожен представник свого народу готував щось смачне) Все це запивалося зеленим вином, портвейном і сангріей).
Що я можу сказати ще про Португалію, а зокрема про Феррел, кемп та її мешканців. Там ви можете відчути все життя місцевого населення, ні готелів, ні туристів, ні настирливих закликів тощо. А лише гарні будиночки, милі привітні люди, зручні умови для життя та відпочинку. Їдьте і ви ні краплі не пошкодуєте. Подорожувати також можна або на машині або на місцевому транспорті.
Ось поки це весь мій серф досвід) Але вже досить не маленький...На НГ не витримала моя душа і вирішила повернутися назад в Морокко...I will come back soon!!! ! )
згорнути