Citin Pratunam 3*

Відпочивали у Тайланді вперше з 13 по 31 липня 2011 року. Мені 37 років, чоловікові 44 роки, подрузі 30 років. Квитки та готелі бронювали через asiahotels. ru. Летіли тайськими авіалініями через Бангкок – розкішно! Тільки замерзли, так що якщо летить таями беріть теплі речі (пледи маленькі та синтетичні, не допомагають).
У Бангкоку було 2 дні. В аеропорту к... →упили сімки на 2 поверсі та одразу ж поклали гроші. Піднялися на 4 поверх (виліт) і одразу сіли у таксі. Лічильник увімкнув, але по хайвей не повіз, хоча я сказала, що хайвей я оплачую. Доїхали швидко (прилетіли години о 7 ранку, знову ж таки завдяки asiahotels дуже добре підібрали рейси, ми не втратили й півдня). Але, незважаючи на схеми, тайською мовою готель CITIN PRATUNAM таксист не знайшов. Намагався дзвонити за вказаними телефонами – ніхто не відповідав.
Втім, вийшли ми у байок скай (поряд з яким як би повинен знаходитися наш готель), заплативши по лічильнику 250бат, і з валізою 30кг ми ходили колами по цьому довбаного ринку (дороги там як можна здогадатися не ідеальні, а валіза важка на коліщатках) і тайці самі нічого не знають (на кожному кроці запитували і показували схему тайською! ). Втім, з горем навпіл знайшли ми наш готель (питайте дорогу у тукерів або на ньому доїдете). І справді знаходиться він зовсім поряд з байок скай, але цю доріжку ми вивчили тільки до кінця другого дня (а на ранок нам їхати). Відразу скажу, що топографічним кретинізмом не страждаю! Затишний готель, номери чисті. Для курців – балконів немає, вікна не відчиняються. Сніданки жахливі – вегетаріанські, я їла лише підсмажений тост із олією та з чаєм. Макарони, кукурудзу і т. д. на сніданки не вживаю. Але сніданки не напружували – їжі у Тайланді скрізь і багато та дешево.
Від готелю ходить безкоштовний тук-тук. Але: в перший день після прийняття душа ми зібралися в Сіам парагон і нам потрібна була станція скайтрейна. Тук-тук від готелю довіз нас до головної дороги і показав рукою туди. Втім йшли ми ще хвилин 15-20 (питаючи на кожному кроці де метро), а тукер міг би нас довезти за 5 хвилин. Який сенс у цьому безкоштовному тук-туку не зрозуміло. А на другий день ми зібралися в старе місто і попросили довезти до річки (це теж хвилин 5-10 на туці), так нас попросили почекати 15 хвилин (хоча начебто нікого і не було і час був ранній, годині 8 ранку). Втім, згадуючи вчорашню б / п послугу, ми вирішили не чекати і взяли платний тук-тук і за 60бат (це не дешево для цієї відстані, але таксисти і тукери там скрізь нахабні, далі ще розповім) він нас знову не довіз до кінця і показав рукою куди йти. І ми знову шукали цей причал і з'ясовували в той бік нам пливти.
Причому на цих водних трамвайчиках їздять звичайні тайці на роботу і не всі розуміли Ват Сакет, Ват По, Ват Пра Кхео (назви їхніх храмів, куди ми прямували). Відразу скажу, що всі маршрути розробили заздалегідь, сидячи 2 місяці в інтернеті. Громадський транспорт віддали перевагу не через економність – по-перше, швидше, по-друге, цікавіше. Так, ще по готелю, я говорю непогано англійською, але не ідеальне і таке враження, що дівчата на ресепшені якось з англійською не дружать. Ми пару разів спілкувалися з чоловіком (не знаю хто він за посадою, чи то менеджер, чи екскурсійне агентство при готелі), і він нам хорошою англійською пояснював куди і що, і мене розумів (на відміну від ресепшена, які з 3 разу зрозуміли, що я прошу карту міста). Перед від'їздом знову ж таки запитала цього чоловіка щодо таксі – не проблема підходиш до ресепшену, виписуєшся і просиш таксі.
Біля готелю завжди стоїть машина - 350 бат без лічильника (я вважаю дуже по-божому! ). Висновок 1: ніщо нас із цього не напружило, крім розташування! Якби знала, чи взяла б інший готель! Коли зрозумієш його прихильність – це вже не потрібно. У перший день увечері після всіх магазинів та океанаріуму та мадам тюссо – ноги відвалювалися, таксист запросив 200 бат до готелю! Там їхати менше ніж 10 хвилин. З тукером домовилися за 60 бат (хотів з кожного, але зійшлися з двох, у Бангкоку були вдвох із подругою, чоловік приїхав пізніше на Пхукет). Висновок 2: хто хоче подивитися Бангкок та його передмістя треба брати більше днів – мені там сподобалося, подивитися є багато чого, особливо коли володієш інформацією.
Так, і ще у нас спрацював закон підлості. На другий день ми поїхали до старого міста подивитися основні храми. Першим подивилися Ват Сакет (храм золотої гори), всім раджу, мені сподобався більше за інших.
Потім пішки (там недалеко, хвилин 20) пішли до Королівського палацу і природно дорогою нам пара тайців англійською говорили, що він закритий у зв'язку з чимось і що можна переглянути інші храми. Але ми розумні, всі читали, знаємо весь розводняк! Приходимо до Королівського палацу – упс! - не пускають. Справді, 15-16-17-18 липня відзначали свято Big Budda. Але вхід відкривався з 12 години дня, а ми прийшли до 10. Оскільки маршрут був розрахований, ми не стали чекати і повертатися і не подивилися найголовнішого храму. Але цими днями також не продають алкоголь у Бангкоку! І пиво увечері нам довелося взяти з міні-бару. Треба сказати, що ніхто в готелі нас на гроші не розводив – скільки випили стільки й заплатили.
Подивилися Ват По (обов'язково зробіть там масаж, краще ніж там, ніде не зроблять, там дійсно відчуваються професіонали, рухи чіткі, на межі болю, як має бути при масажі, ми зробили фут масаж і пошкодували потім, що не зробили тайський масаж, тому що на Пхукеті, зрозуміли, що якщо фут масаж вони роблять гірше, то тайський краще взагалі не робити – адже тайський масаж дуже близький до мануальної терапії, а з цим не жартують.
І трохи про шопінг у Бангкоку. Часу ми мали дуже мало. У Сіам Парагон сходіть тільки в океанаріум, решта - круті бутіки шанель, гуччі і т. д. У Сіам Дискавері на 6 поверсі сходіть у музей воскових фігур мадам Тюссо. Central World (неподалік Сіам Парагона) - аналог наших торгових центрів типу Метрополісу і Золотого Вавилону. Ціни у них приблизно московські. І великих розмірів немає взагалі (на Пхукеті теж саме). Але ми дуже швидко були схожі, тому що втомилися, можливо, що й не побачили.
В аптеках купили гель алое віра, нюхачки (інгалятори), бальзам, шампунь, гель для душу – дещо дешевше, ніж на Пхукеті. А ось на вуличному ринку моя подруга (вага 50кг) купила не міряючи сарафанчик - 250бат, шортики з типиком суміщені - 350бат (все як влите село), ​ ​ сумки літні з бавовни і як би плетені макраме по 200-250бат, 20бат, футболки з написами «тайланд» по 100бат (але мій чоловік вже виріс з таких футболок, тому на Пхукеті ми купували фірмові футболки типу camel active по 600бат). Ще неподалік нашого готелю є торговий комплекс Платинум молл - це свого роду критий ринок. Моя подруга купила там купу спідньої білизни, хустки, дитині дитячий одяг. Ось коротко про 2 дні у Бангкоку.
згорнути