Oura Hotel 3*

"Ourahotel" - це апартотель, тобто номери там з кухнею і спрощеною (проти звичайних готелів) прибиранням. Сміття виносять щодня, рушники міняють двічі на тиждень, білизна змінюють та повноцінне прибирання роблять раз на тиждень.
Готель складається з двох корпусів – великого Т-подібного з п'ятьма житловими поверхами та малого з шістьма житловими поверхами. М... →алий якраз був на капітальному ремонті. Верхні поверхи обох корпусів мансардні.
Зазвичай для готелів хворе місце – паркування. Тут цієї проблеми немає: власна дворівнева стоянка (нижній рівень під малим корпусом).
Внутрішня територія велика та зелена, у плані квадратна. Центральне місце займає дуже грамотно спроектований великий басейн (один кут відведений під дитячий жабник). Тут же ресторан (він бар у басейну). Власне, це єдине місце у готелі, де можна повноцінно поїсти. Працює з 10:00 до 24:00.
Є сімейним підприємством - ймовірно, ресторатор або орендує у готелю місце, або тримає підряд. По суті, ресторан не відрізняється від аналогічних маленьких закладів у місті – затишно, привітно та недорого. Як такого меню тут немає: розповіси, що хочеш - господар запропонує, що є. У вітрині-холодильнику зразки свіжовиловленої риби. У вестибюлі великого корпусу ще є бар, але щось відвідувачів там жодного разу помічено не було.
Персонал цілком португальський. Ввічливий і дуже уважний.
Анімації немає зовсім. Її немає і в навколишніх готелів. І це плюс. Тому в цілому Албуфієра тиха та приємна. Виключаючи, звісно, ​ ​ кілька спеціальних туристичних вулиць. Кому нудно може прогулятися до навколишніх кабаків, де всю ніч запалюють п'яні британці.
Номер (студія на двох) великий і фактично двокімнатний - спальня з кухнею відокремлена серйозною перегородкою від їдальні з лоджією.
Щоправда, у спальні на два ліжка одна тумбочка. Натомість у їдальні – розсувний диван. Оздоблення номера та меблі – дуже стильні, очевидно на замовлення. Пульти від телевізора та кондера – під заставу. У телевізорі є кілька португальських каналів, андалусійський, німецький, французький, пара британських і CNN. Російських каналів немає. Санвузол, як і скрізь, суміщений, обладнаний ванною, унітазом, біде та феном. У шафі сейф (за окрему плату видають замок з ключем), праска і прасувальна дошка. Вперше зустрілося, що вішалок-плічок виявилося більше, ніж привезених з собою ганчір'я, що їх потребують!
Прямо від готелю ходить безкоштовний автобус на пляж (пускають готельною карткою). Але йде не на найближчий пляж, а трохи далі – там трохи цивілізованіші, але місця менші, а народу більше.
Можна замовити дешевий трансфер в аеропорт Фару (45 км) – 31 євро (на 1-4 особи). Таксі ж по прильоті коштувало 58 євро. Їзди – 25-50 хв.
в залежності від ситуації.
Контингент: португальці – відсотків 80, решта – поляки, британці та німці. Російських взагалі немає.
В цілому, готель, хоч і великий, але затишний і зручний. Свої три зірки явно перевершує. Позиціонована категорія – НА. Але така сама і в ряді сусідніх готелів, які одночасно вказують 4 зірки. Мабуть, три зірки через «спрощений» ресторан.
Розташування виключно зручне – хоч і не в середині Албуфієри, але враження, що знаходишся в центрі всього, що потрібне. До пляжу ходу 15-20 хв. (Практично по прямій). І що важливо, назад стільки ж! Адже трохи в гору. До головної туристичної вулиці з різного роду важливими для туристів магазинами та ресторанами/барами – 5 хв. Місцеві її називають The Strip або Англійська вулиця, хоч справжня назва – avenida Sa Carniero. За нею за дві хвилини цирк для кориди-шапіто – періодично там влаштовують іспанський бій биків (жодного бика при цьому не вбивають).
Прямо через перехрестя навпроти входу в готель великий супермаркет (буквально 1 хв пішки). Дорогою на пляж в 3-4 хв. супермаркет "Spar", а ще через 4-5 хв. - Великий магазин з керамікою (і звичайні туристичні дрібнички, і авторські роботи з різних районів Португалії). Тільки цей керамічний магазин виявити складно – за перехрестям, вивіски не має. Але далі його вулицею (rua Almeida Garret) кілька дуже цікавих ресторанів. В інший бік від готелю о 7-10 хв. ходьби повноцінний торговий центр на три поверхи з найбільшим у місті супермаркетом. Відразу за ним - адміністративний центр Албуфієри. До старого міста ходу півгодини. В принципі, далеко, але насправді двох-трьох відвідувань буде достатньо - старе місто дуже маленьке і все-все можна оглянути за годину-півтори, а ресторани і магазини там дорогі, щоб спеціально туди ходити.

Тепер про Португалію.
Албуфієра.
Це туристичний центр найпівденнішої континентальної провінції Португалії Алгарви (або, як пишуть у старих енциклопедіях, Альгарви). До 1986 року це було просто село. Наразі площа міста збільшилася у кілька десятків разів. Старе місто, тобто те саме село, дуже мальовниче. Розташований біля моря на досить крутому схилі. Дві головні вулички – суцільно ресторани та бари. Багато магазинчиків – і сувенірних, і зі шмотками, і з вином. Якихось історичних пам'яток там немає. Їх немає й у всій провінції – по-перше, був спочатку, по-друге, що збереглося, було зруйновано найсильнішим землетрусом у середині XVIII століття. Сьогодні Албуфієра – те саме, що Ялта для Криму. Місто зелене, не метушливе і дуже приємне. Основна маса туристів – британці (за великим рахунком, на пляжі вони не ходять, сидять у пивничках або біля готельних басейнів), трохи німців та поляків, зовсім мало росіян.
Хоча місцеві росіяни там зустрічаються – і магазинах працюють, і ресторанах, і шоферами. Попався магазин із російськими товарами – квас, печиво, консерви та багато чого ще.
Друга визначна пам'ятка Албуфієри, крім старого міста, – пляжі. Дуже широкі (200-300 м) та з дрібним піском. Власне це характерно і для всієї південної Португалії. Але пісок пересипаний великою кількістю битих черепашок, тож ходити неприємно. Щодо вільно від черепашкових уламків лише у смузі 3-4 м від води. Комплект із парасольки та двох лежаків коштує на пляжі 10 євро на день – дуже дорого (у Греції, наприклад, 5 євро, на Кіпрі – 7.5). Але можна купити циновки (1.5-3.5 євро за штуку) і розташуватися на них. А можна прямо на рушник.
Вода помітно холодніша, ніж у Середземномор'ї. У перший тиждень була взагалі «підбадьорлива», але в другий нагрілася – як у Криму. Порівняно з сусідньою Іспанією Алгарва помітно холодніше – увечері та вранці навіть прохолодно.
В принципі можна і без кондера обійтися. Щоправда, є невелика кількість комарів. Зелені набагато більше – не те, що випалена Андалусія, наприклад. Натомість і хмари бувають - так, що й сонця цілий день немає. Так було кілька днів.
за цінами. Супермаркети не відрізняються від іспанських, тобто дешеві. Ганчірки трохи дорожчі. Ресторани теж дорожчі, але дешевші, наприклад, мальтійських.
Самі португальці приємний доброзичливий народ. Дуже самодостатні. Від іспанців помітно відрізняються. Чорне волосся – не найхарактерніша риса. Дуже значна частина темно-русява з помітною рудуватістю. Дуже високі, на наші мірки, лоби, круглі очі. По зростанню в своїй масі невисокі. Ближче до середнього віку все повнішають. Причому жінки вже з підліткового віку відрізняються помітно потовщеними стегнами та задами – можна сказати, целюліт у них з дитинства і є національною рисою.
З екскурсій їздили лише на західний мис Алгарви – Сент Вінсент. Із заїздом до Лагоша (колись центр європейської работоргівлі та друге місто держави). Від старого Лагоша залишилося півтори невеликі вулички, загалом, особливо нічим не примітних. Сент Вінсент досить мальовничий, але не так, щоб ох! Кілометрах за 5-6 від цього мису містечко Сагреш. Колись (у XV ст. ) це була база морської експансії Португалії. Зараз, загалом, нічим не примітне цілком сучасне містечко.
Вина багато і воно загалом дуже хороше та недороге. Сорти винограду місцеві. Знамените vino verde («зелене вино») – білий або рожевий варіант французького божоле, лише в кілька разів дешевше. На смак практично йому не поступається. Mateus (зокрема рожевий) враження не справив. Андалусія Penascal помітно краще, а ціна (в Іспанії) та ж. Портвейни, попри очікування, португальці п'ють і самі. Вони це називається «вино для розмови», тобто.
цідять потроху і довго.
З національної кухні потрібно відзначити arroz de mariscos – португальський варіант паельї (готується, на відміну від паельї, не на сковороді, а у спеціальній каструльці з кришкою) – і катаплану. Катаплана схожа на arroz de mariscos, тільки без рису, але з рибою, овочами та великою кількістю рідини – чи то суп, чи то юшка. У різних випадках містить ще свинину та баранину. Дуже смачно. Розрекламована бакалау (тушкована чи якась інша тріска) враження не справила. Тріску там люблять, хоч самі не ловлять – імпортують.
Загалом Португалія справляє дуже приємне враження - і клімат хороший, і види, і народ. Перед Іспанією явно виграє.
згорнути