Minahasa Lagoon 5*

Індонезія, північний Сулавесі, Minahasa Lagoon.

Замовлення туру. Про готель Minahasa Lagoon ми дізналися від Олени Аппель на виставці "Золотий дельфін". Готель замовляли через Олену, авіаквитки самостійно замовляли у Сінгапурських авіалініях. Оплату туру робили самостійно через Ощадбанк. При оформленні фінансового переказу зустрілися певні проблеми. В резу... →льтаті ув'язки термінів перебування в готелі та наявності авіаквитків вийшов тур на 14 ночей та 8% знижки. Ми всі пенсіонери, тому ще 20% знижки. Нас 5 людей.

Період: з 13 жовтня до 30 жовтня 2010 року.

Переліт. Через Сінгапур. У Сінгапурі був Stop-over на добу. Сінгапур справив незабутнє враження. В аеропорту Манадо нас зустрічали представники готелю по суті з «Хлібом - Солью».

Розміщення. Готель розташований при впаданні річки (два рукави) в океан. Котеджі трьох видів: 1. "З видом на море на горі". Це треба йти ліворуч від ресторану містком через річку на гору. 2.
"З видом на море на пляжі". Це треба йти праворуч від ресторану по містку через річку 3. «З видом на сад». Котеджі "з видом на сад" розташовані в глибині парку, від моря близько 150 метрів. Ми проживали в котеджах «з видом на сад» і не шкодували. Номер площею метрів 30 кв. Кондиціонер працював нормально. У туалеті-душі у стелі спеціально зроблена дірка у стелі. Через неї залітали нічні метелики та заповзали здоровенні павуки. Все це анітрохи не заважало, а лише доповнювало екзотики. У номері є парасольки та ліхтарики. Електрика відключалося часто, але через 10 секунд живлення відновлювалося від автономного генератора. Іноді на вулиці хтось починав кусати голі ноги. Варто було одягнути штани - проблема зникала. За котеджем розташована гора, горою проходить місцева дорога. Цикади і живність із гори звуками перекривали шум дороги з лишком. А вночі з гори долинало щось дуже загадкове.
На території готелю живуть два зайці-кролики. Літають тропічні метелики. Повно квітів та кущів, пальм, бамбуків та іншого. Дощі були, але вони не надто докучали. Вечеря у готелі з 19 до 21 години. ТБ немає ніде. Інтернет зв'язок дуже гальмівний. Робити нічого, треба лягати спати. Найцікавіше, що минуло вже 2 тижні, як ми в Москві, але близько 22 години з'являється нестримне бажання залягти в ліжко і тут же заснути. Прокидаєшся годинок о 5-й ранку, все виспався. Бадьорий і веселий.

Живлення. Це, звичайно, не Єгипет, де їжа національний вид спорту, але й не Мальдіви, де все привізне. Запам'ятався обід у ресторані «Джунглі». Ресторан при готелі розташований на сусідній горі.

Снорклінг та дайвінг. На сайті сказано, що готель має домашній риф, але це голосно сказано. Прибережний риф є біля готелю. Він розташований біля котеджів із видом на море на горі. Проблема як увійти в море по здоровенному каменю. Тут можна плавати самостійно.
Хвилі великої не було. Один раз за два тижні були баранці на гребенях. А це десь 3 бали. Пляж прямо перед готелем не живемо ні рибою і ні коралами, тому що тут впадає річка. В основному дайвінг та снорклінг проходив з човна дайв-центру. Є прибережні рифи і Бунакен. Іноді у воді відчувалося, що тебе чи хтось кусає, чи цвірече. У деяких членів нашої групи з'являлися червоні цятки, які скоро сходили.
Тут треба твердо розуміти, що на всіх островах усієї планети живуть люди. Люди займаються рибальством і всю більш-менш велику рибу вже виловили та з'їли. Залишилася та, що пролазить крізь осередки сітки або яка щойно припливла. Тому так поширені знімки голожаберних молюсків. На ринку в Манадо продавали тушки копченого тунця і все не більше 50-70 см. На Мальдівах іноді проносилися тунці розміром з дайвера.
І все тому, що на Мальдівах населення дуже малочисленне, поки що. У Єгипті великих тунців не бачив, зате які там каранкси та скільки їх. І все тому, що у Єгипті промисел риби у Червоному морі заборонено. На Філіпінах точно як у Індонезії. Там виняток острів Апо. Я пишу, що сам бачив.
Повертаємось до Індонезії. Корали і тверді та м'які скрізь і у чудовому стані та дуже різноманітні. Прибережні рифи - це дно, що плавно йде в глибину. Тут зустрічаються молюски яких немає в Бунакені і навіть бачив морську змійку, щоправда, маленьку, сантиметрів 50. Течія на прибережних рифах слабка. Бунакен і Сіладен це переважно круті і дуже красиві стінки. Перебіг місцями дуже сильний і як наслідок величезні міського господарства. За термінологією місцевих інструкторів це звучить приблизно так: «пливемо тихо і спокійно». Тому що смикатися марно.
Щільність населення є великою. Так як дворики дуже маленькі, то розвинена культура квітника. Кукурудза росте навіть на цвинтарях. Вражає безліч церков християнського спрямування. Церква на квартал, причому одноповерховий квартал. Також дивує безліч християнських кофесій. Північний Сулавесі – оплот християнства в мусульманській країні. Народ пересувається переважно на легких мотоциклах, двоє дорослих та двоє дітей на мотоциклі – це норма. Причому у мами в руках ще й поклажу. Потім йдуть одразу джипи, в основному 7 місцеві, але без наворотів і теж набиті. Відразу видно, що це засіб пересування, а не розчепірення пальців. І жодного ксенону. Седанів порівняно мало. Було досить цікаво. Другий тур – поїздка до національного парку Тангкоко. Ця назва ще одного вулкану. Дорога займає 3 години. Три години ходіння по гористих джунглях.
Те, що ми побачили, точно співпадає зі словами Джеральда Дарелла: Джунглі це не зоопарк. І щоб когось побачити треба бути схожим. Бачили зимородків, чорних макак, птаха-носорога та довгоп'ята. Комарів немає. Вітру нема, а температура близько +30. З лісу вийшли просто вологі. Дощу не було.

Масаж. Моїй дружині сподобалося. Це був силовий масаж, а не погладжування.

Обслуговування. Народ в Індонезії дуже доброзичливий та усміхнений. Якщо не так, то варто тільки сказати, тут же виправлять. Наприклад: у барі на пляжі в меню значилися індонезійські цигарки, а в наявності їх не було. Бармен попросив вказати, які саме потрібні сигарети та скільки. За годину привезли. І жодної націнки і жодного «бакшишу». Індонезійські сигарети на 40% складаються із прянощі гвоздики. Варто спробувати чи привезти, як сувенір. Ще один приклад. При перельоті злегка розвалилася наша стара добра валіза. Потрібні були два гвинти М4.
Я попросив PIM(а) (PIM - начальник дайв-центру, так його звуть) і наступного дня Pim приніс 5 гвинтиків. За що окреме спасибі. Іноді ми прогулювалися гірською дорогою, щоб оглянути околиці. Так от мотоциклісти, що проїжджають повз, обов'язково тобі посигналять і посміхнуться. Там же вздовж дороги в опалому листі я побачив здоровенного скорпіона. Після цього я задумався: чи варто ходити по вузькій дорогі у в'єтнамках? А народ в Індонезії симпатичний, тож я це все й пишу. Замість відгуку вийшли дорожні нотатки.
згорнути

Збираючись із дружиною на о. Сулавесі я не знайшов жодного відгуку про готель MINAHASA LAGOON, не рахуючи рекламних проспектів на туристичних сайтах, які говорять приблизно так: відкритий на початку 2004 року, розташований на Північному Сулавесі, в 30 км від Манадо, на березі моря. Готель має приватний пляж коралового та вулканічного піску. На території готе... →лю 15 котеджів стандартного планування (70 кв. м); У кожному котеджі є простора спальня, кімната відпочинку, велика відкрита ванна кімната і тераса з дерева з видом на океан. У готелю чудові можливості для дайвінгу та снорклінгу, в т. ч. та на території всесвітньо відомого Морського Парку Бунакен.
Згоден із кожним словом на 100 відсотків. Рік побудови готелю говорить про те, що меблі не обшарпані, сантехніка практично нова і котеджі дійсно просторі та затишні з високими стелями, в безпосередній близькості від моря (приблизно 10-15 метрів), з кондиціонером та вентилятором. На терасі (веранді) додаткові лежаки та парасольки на випадок дощу. У номері є міні-бар, встановлений сейф, у ванній кімнаті необхідний набір гігієнічних предметів - шампуні, масла для догляду за шкірою, фен, різні тампони, серветки, халати, капці. Телевізорів у котеджах немає (особисто для мене це плюс) і будь-яка анімація на території готелю взагалі не передбачена.
Територія готелю невелика і, на жаль, не дуже доглянута, жодного дитячого майданчика немає, проте, на мою думку, готель для спокійного сімейного відпочинку є ідеальним. Персонал готелю дуже і дуже доброзичливий і послужливий, негайно виконає будь-яке ваше прохання чи побажання. Котедж прибирався щодня та дуже добре, вони навіть відслідковували коли ми йшли до ресторану на вечерю та розправляли ліжко до нашого повернення, викладаючи з квітів різні візерунки. З персоналом налагодилися чудові взаємини, вони старанно вивчали російську мову, приносили нам фрукти зі свого саду.
На території готелю 2 ресторани, СПА та невеликий басейн (у рекламі він виглядає значним, напевно завдяки вмінню фотографа), є невелика гончарна майстерня, де можна купити та замовити вироби з глини. Другий ресторан «Джунглі» знаходиться через дорогу (шосе) на пагорбі, звідки відкривається непоганий вид на море та околиці. Про відвідування цього ресторану треба попереджати заздалегідь, а також там можна замовляти різні страви без додаткової оплати.
Що стосується пляжу, то він невеликий, але затишний із зручними індивідуальними лежаками та приставними столиками. Правда, до сірого вулканічного піску ми так і не звикли і часто згадували Мальдіви. Поруч із нашим готелем був дитячий пансіонат, куди у вихідні дні привозили багато дітей (особисто нам це не заважало, тим паче на територію нашого готелю їх не допускали). У вітряну погоду хвилі досить великі і виносять багато сміття, яке хоч і забиралося щодня, але його, на жаль, менше не ставало (місцеве населення воліє викидати сміття за борт або в річки, які знову ж таки впадають у море, звідси його так багато на морі, та й у місті теж).
Щодо моря, то воно чудове. Ми плаваємо тільки з маскою (хто займається дайвінгом взагалі в захваті), треба від готелю пропливти невелику відстань у бік ресторану і можна спостерігати за живністю (рибки, морські зірки, малюки і т. д. ). Особливо вражає різновид будь-якої морської живності біля о. Бунакен, куди щодня безкоштовно (оскільки це входить у вартість проживання в готелі) відправляється катер. Там ми бачили мурен, скатів, лобстерів та багато іншої живності. Величезне враження справила зустріч зі зграєю дельфінів, вони супроводжували катер до самого острова (вийшли чудові знімки). До острова плисти на катері приблизно 40-45 хвилин, але це того варто, тільки опис катерів (їх кілька) не відповідають рекламі, вони схожі на великі моторні човни без зручностей, хоча персонал, знову ж таки, дуже доброзичливий і уважний з великим досвідом роботи. Біля острова досить сильна течія і інструктор з плавання постійно знаходиться поряд з вами, а катер (після того як аквалангісти його покинуть) проходить по течії, де і зустрічає вас, тобто пливти проти течії немає необхідності, та й важко це навіть у ластах (до речі спорядження - маски, ласти, а також напої в банках і т. д. за окрему плату).
Талісман дайв-курорту «Minahasa Lagoon» - найменша мавпочка у світі (10 см) Тарсієр (Tarsius Spectrum), яка іноді називається в народі "Чортеня лісів". Ми не пошкодували, що вирушили на екскурсію в джунглі, щоб на неї подивитися. Така маленька краса. Тварина нічна і щоб її виманити з нірки треба наловити коників, тому радимо допомогти гіду, що супроводжує вас, наловити їх побільше, щоб продовжити задоволення помилуватися цією мавпочкою довше.
Щодо харчування, то я і дружина, на жаль, сильно отруїлися. У чому причина, доводиться тільки гадати, може бути в тому, що в готелі (за словами персоналу) чомусь періодично ламався холодильник, і нам подавали то зіпсоване вино, то згорнутий йогурт або морозиво, що підтало. А може бути причина в соках, які стояли у відкритих глечиках на столі для загального користування (основні страви подавалися відповідно до вибраного меню і готувалися у вашій присутності) або може бути в порушеннях технології приготування їжі або соусів, і це сумний факт. При чому отруїлися ми двічі, хоча після першого разу були (як нам здавалося) обережні. Загалом останні дні ми практично ні чого не їли, персонал нам щиро співчував і всіляко намагався догодити і допомогти, пропонуючи місцеві зілля, але ми не ризикнули їх випробовувати на собі та лікувалися привезеними із собою ліками.
В результаті, після відпочинку в цьому готелі, в Сінгапур прилетіли з температурою і два дні, проведені там з великими труднощами. Про Сінгапур відгуків багато, місто просто супер (якщо не рахувати нашого стану) і мені нічого більше додати. Зупинилися ми в готелі "Park hotel сlarke quay", розташований за кілька хвилин ходьби від головних торгових центрів по вулиці Orchard Road, харчування (сніданки) дуже хороше, номери невеликі, але затишні та сучасні. Персонал послужливий, уважний і доброзичливий, як і все місцеве населення.
згорнути