Tora Hotel 3*

Більш відстійної троячки в Іспанії я ще не зустрічала, ціна не відповідає якості послуг. Ми з чоловіком відпочивали там два тижні, номер стандартний, прибирали та міняли рушники щодня – це єдиний позитивний момент, постільна білизна міняли раз на тиждень, останні чотири дні нашого перебування в готелі не було гарячої води. У номері немає холодильника. Дуже м... →аленька та тісна їдальня (назвати це приміщення рестораном я не можу). За вами закріплюють певний стіл, якщо вас двоє чи ви один, до вас підсадять ще якихось людей (одразу згадуються совкові будинки відпочинку). Їжа дуже невигадлива, вибір невеликий, власної випічки немає, фруктів мало, нарізані кавуни та дині просто здивували – було відчуття що їх рубали сокирою чи мачете. Своїм трьом зіркам готель не відповідає.
згорнути

Відпочивали з дружиною у червні 2011р. Туристи досвідчені об'їхали понад 15 країн світу, тому є із чим порівнювати. Місто Пагера німецьке, там більше німців, що живуть і відпочивають, ніж самих іспанців. З цим пов'язані всі особливості. Спочатку все для них, потім для решти націй. У готелі теж саме. Усі найкращі номери для німців потім для нас. На рецепшені ... →нам 3 рази обішали обміняти номер у центральний корпус, де знову ж таки відпочивають німці, але так і не дочекалися. Російськомовна Христина ( черговий адмістратор) колишня мешканець Уфи, а тепер проживає в Німеччині, а працює в Торрі, так тільки не крутилася, щоб нам відмовити в проханні поміняти номер. Хотів про це попередити майбутніх відпочиваючих. На презентаційних фото з басейном це головний корпус, він кращий за ще один, який розташовується поруч, але з гіршими номерами та видами з вікон. А про решту дивись хороший відгук на сайті туру. Він правильний.
згорнути

Чудово відпочили з чоловіком із 31 серпня по 12 вересня.
Ми любимо спокійний та відносно відокремлений відпочинок у поєднанні з самостійними подорожами. Цього разу стояв вибір між Родосом і Майоркою, але тому що в Греції, зокрема, на Криті, ми були, вирішили, що ми не настільки багаті люди, щоб вдруге їхати в ту саму країну, коли є ще стільки непізнаних нам... →и країн).

Вибрали не таку галасливу і затишну Пагеру. Ще думали про Санта-Понсу, але у відгуках прочитала, що вода там буває не така чиста, як у Пагері. (До речі, здійснюючи морську прогулянку на кораблику із зупинкою для купання в Санта-Понсі, переконалися в цьому. Вода в Санта-Понсі справді трохи інша. З зеленуватим відтінком, ймовірно, більше водоростей). Про свій вибір не пошкодували, нижче поясню чому.

Готель Тора. Крім нього, мене зацікавили ще дві троячки: «Gaya» та «Maria Dolores». Але до цих готелів наші оператори не возять. Тож зупинили вибір на Торі.
Він повністю відповідав нашим побажанням. Невеликий, розташований, з одного боку, близько до пляжу (хоча в Пагері все близько), з іншого боку, у тихому місці. У готель ми приїхали в районі 21 години, але через відсутність номерів на першу ніч нас поселили в іншому готелі, Cupido, який знаходиться за три хвилини ходьби. Наступного дня, одразу після сніданку, ми повернулися до Тори, де нам було надано номер, а також компенсація за завдану незручність: безкоштовний сейф на весь час нашого перебування та безкоштовні напої у ресторані протягом 4-х днів. Треба відзначити, що й без компенсації особливих незручностей через першу ночівлю в іншому готелі ми не зазнали, тому що прибули ввечері, а в Тору оселилися наступного дня з ранку, так що навіть не довелося розпаковувати валізи; але з компенсацією взагалі забули про цей момент).

Тут хотілося б зробити зауваження щодо роботи Наталі-турс.
Автобус, на якому ми приїхали з аеропорту, не підвіз нас безпосередньо до готелю (типу, щоб не витати вулицями Пагери), а зупинився на сусідній вулиці, і нам довелося з речами добиратися пішки. Недалеко, але все ж таки. Крім того, гід Наталя не проводила нас до готелю, а на в'їзді в Пагер пересела в свою машину і весело помахала нам з неї рукою, проїжджаючи повз автобус. Водій, природно, ні бельмеса російською, показав нам жестами, як іти до Тори. Заблукати там важко, але все одно виникає відчуття, що це неправильне ставлення туроператора до своїх клієнтів. Тим більше, коли в готелі з'ясувалась така проблемка, як відсутність номерів. У готель з нами приїхали ще дві пари, добре, що один наш співвітчизник володів німецькою і зміг порозумітися з дамою на рецепшн. Загалом перекладати нам повинен був гід Наталя, але вона, як я вже говорила, порахувала свій робочий день достроково закінченим.
Крім цього, по дорозі з аеропорту Наталія, даючи коротку інформацію про острів тощо, сказала, що телефонні картки Телефоніка, за якими вигідно дзвонити до Росії, коштують що у гідів Наталі-турс, що в магазинах Тabacs, 6 євро. Неправда, у магазинах вони по 5 євро. Дрібниця, звичайно, а неприємно. Немає нічого поганого, якщо гіди Наталі-турс заробляють 1 євро на перепродажі карток (будь-яка праця має бути оплачена), але про це треба говорити прямо, а так виходить хибна інформація на додачу до відчуття, що гіди Наталі-турс роблять це неофіційно, раз приховують цей факт.
На цьому наше спілкування з Наталі-турс закінчилося, тому що непередбачених ситуацій не виникало, а екскурсії ми не брали, тому що вважаємо за краще «гуляти самі по собі» і на машині.

Номер нам дістався досить великий, на другому поверсі. Він розташований на тому кутку готелю, де висить вивіска «Тора», яка відображена на презентаційних фото готелю на багатьох сайтах.
З техніки у номері були телевізор і фен у ванній кімнаті. Вуличок, куди виходив наш балкон, не галасливий, принаймні ми спали з відкритим балконом і якихось незручностей не відчували. Тільки о 6-30 ранку приїжджає машина для сміття, шумить досить сильно, але не більше 2-х хвилин. Чи то сон у нас під ранок міцний, чи ми так втомлювалися від надто активного відпочинку, але ця машина нам теж дискомфорту не доставляла.
Ставлення персоналу готелю дружелюбне. У ресторані метрдотель вітає гостей рідною ним мовою. Харчування (у нас був сніданок + вечеря), на наш погляд, цілком гідне. Сніданки одноманітні, але не сказати, що бідні на асортимент. Вечері досить різноманітні, вибір страв дуже непоганий для 3*.
На рецепшені працює російськомовна Крістіна, дуже приємна дівчина. Коли при першому нашому спілкуванні вона почала свою фразу з виразу «а че...
» я відразу зрозуміла, що ТАК вивчити рідну мову неможливо)) Це підтвердилося, Крістіна сказала, що вона з сім'ї російських німців.
Десь на 6-й день нашого перебування у ванні стало погано стікати вода. Я повідомила Христині, наступного дня ввечері – те саме. Христина подивилася в журналі, позначка сантехніка була, що він був і «несправність усунута». Я повторила своє прохання, але й наступні два дні змін не відбулося, хоча щоразу цей диво-сантехнік робив позначки, що «несправність усунена». Потім вода перестала втікати зовсім. Я пішла на рецепшн і попросила когось із службовців готелю зайти до мене в номер. Прийшла старша покоївка, побачила, змахнула руками, охнула, втекла, прибігла з якимись спецзасобами і через півгодини неполадка була справді усунена.
Після чого я запропонувала Крістіні донести до свого керівництва пропозицію звільнити сантехніка, а його ставку доплачувати старшій покоївці.

Вже в Паґері ми зрозуміли ще одну перевагу розташування Тори, перевагу саме для нас. Готель розташований з правого краю Пагер (якщо стояти обличчям до моря). По-перше, з цього боку розташовуються два супермаркети, Рере та дешевший Mercadona, зручно ходити за покупками. По-друге, це з боку такого чудового містечка як Гала Форнеллс. Справа в тому, що мій чоловік не виносить стандартного пляжного відпочинку із лежанням. Після прибуття на місце відпочинку він залазить у море і, власне, перед від'їздом, вилазить. Підводний світ – це його все. Багатолюдний пляж Пагери з пісковим дном особливим підводним світом не відрізняється. І така кількість народу викликала у нього жах, ніколи не забуду його переляканого погляду при першому відвідуванні пляжу та німе питання в очах «куди я потрапив».
А на Гала Форнеллс є два пляжі, один зовсім маленький, другий побільше. Народу там менше, а підводний світ дуже цікавий. Тому ті дні, що ми не їздили машиною, ходили на Гала Форнеллс, а на пляж Пагери приходили якщо тільки ввечері, перед вечерею.
Від готелю до пляжу Гала Форнеллс півгодини спокійного ходу по дуже мальовничій дорозі повз маленькі симпатичні готельчики, апартаменти, красиві і часом навіть дуже немаленькі вілл. Від пляжу дорога продовжується в протилежний від нього бік, починається пролісок, де знаходиться стоянка машин. Якщо від стоянки далі слідувати лісовою стежкою хвилин 15, і потім згорнути ліворуч, то можна прийти в тиху бухточку, розділену на дві частини. Годинника до 11-ти будете там практично на самоті, до полудня народ починає підтягуватися. У лівій частині (там ще «ангар» у скелі) тусуються нудисти, у правій – «звичайні» люди.
Всередині бухти розташовується кам'яний острівець, на ньому висить знак типу «цегла» для яхт: в'їзд заборонено : ). Тиха затишна бухточка, з прозорою водою, рибки там і таке інше. Але вхід у море не дуже добрий, каміння, тому бажані водні капці.

Кілька разів, коли не виїжджали на цілий день з Пагери, обідали в ресторанчику, розташованому навпроти кута нашого готелю. Критерієм для вибору кафе або ресторану для мене є наявність місцевих відвідувачів, тому що вони знають, де можна їсти. Ось у цьому ресторані відвідувачами у тому числі були місцеві, і мої припущення підтвердилися, готують там справді смачно. Чоловік також сподобався ресторан на Бульварі, де розмовляють російською і є меню російською.

Як сувеніри ми прикупили кераміку, прикраси із синтетичних перлів, шкіряні ремені і, звичайно ж, сумки. На початку вересня вже були розпродажі, хоч і без них ціни на сумки значно нижчі, ніж у Росії.
З розпродажами ж шкіряні сумки коштують 20-30 євро, зі шкірозамінника – близько 10 євро. Ще я звернула увагу, у Пагері вигідно купувати пляжне приладдя, а особливо чоловічі плавальні шорти – вибір дуже хороший, а ціни втричі нижчі, ніж у Москві (не знаю, як в інших містах Росії).

Один день віддали поїздці до Пальми. Автобус 102 (квиток до Пальми 3 євро), вранці на нього краще сідати біля супермаркету Рере, тому що потім на самому Бульварі на зупинках багато туристів і сидячих місць вже може не вистачити. У Пальмі прогулялися від Кафедралу до комплексу «Маленька Іспанія», побродили цим комплексом (8 євро за квиток), назад у центр пройшли набережною і взяли таксі (15 євро) до Акваріума, розташованого неподалік аеропорту Пальми. Акваріум варто відвідати, дуже цікаво (квиток коштує 19.5 євро). Назад від Акваріума до Кафедралу поверталися міським автобусом (1.25 євро за квиток).
На 5 днів брали машину, Пежо 207, у конторі «Сoches Sebastian», розташованій на Бульварі в лівій (якщо стояти обличчям до моря) частини Пагери. Ця прокатна контора нам здалася найбільш привабливою: машини у них нові (нашого не було й року), крім того, чоловік хотів саме дизель (дешевше і в горах добре тягне), а з дизельних це була найоптимальніша пропозиція. За п'ять днів оренда становила 155 євро.
Наша програма була дуже насиченою, за п'ять днів наїздили близько 1200 км (на паливо витратили 60 Євро). Ми купили дуже хорошу карту (близько 9 євро), називається Kompass, нею складали маршрути, шукали «блакитні лагуни» і треба відзначити, жодного разу не помилилися.
Їздити Майоркою суцільне задоволення. Хороші дороги, тямуще розташування вказівників, заблукати неможливо. Замість перехресть круговий рух, зручно тим, що, якщо відразу не визначився, куди повертати з кола, кружляй по ньому, скільки потрібно, поки не зрозумієш, куди їхати.
У містах заблукати теж важко: якщо є вибір, куди повертати, як правило, висять покажчики. З парковками такі правила: можна паркуватися там, де або немає кольорової розмітки, або вона білого кольору. Де жовта – парковка заборонена. Де синя - платне паркування, оплачуєш дві години, якщо потрібно більше, то треба доплатити, але при цьому обов'язково переставити машину в інше місце. У самій Пагері синя розмітка є, але платити за стоянку не треба, а лише за дві години переставити машину. Ми ніколи і ніде не платили (крім стоянки у Вальдемосі), тому що завжди знаходили місце, де дозволено безкоштовне паркування. Взагалі, проблема з паркуванням, гадаю, може мати місце лише в Пальмі (тому туди зручніше їздити громадським транспортом), в інших містах особливих проблем немає.
У північній та західній частині острова заправок менше, ніж на сході та півдні.
На заправках спочатку заправляєш машину на потрібну тобі суму, а потім її оплачуєш.

За фінансами: вся поїздка обійшлася в 2370 євро, в т. ч.
1520 євро – сам тур;
215 євро – прокат машини та паливо;
120 євро – квитки до історичних та культурно-розважальних місць;
160 євро – подарунки, сувеніри;
30 євро - громадський транспорт та таксі;
325 євро – харчування, вода, спиртне (у т. ч. у дьюті фрі).

Далі, комусь цікаво, коротко опишу наші поїздки.

Перший день. Об'їхали західне узбережжя (міста Андрахт, Дейя, Соллер), заїжджали у Вальдемоссу, відпочили у бухті Са Калобра (sa Calobra), потім Монастир Люк, від Монастиря поверталися до Пальми через Інку. Західне узбережжя дуже гарне, дорога тягнеться вздовж моря горами, види незвичайні. У Вальдемосі побродили вуличками, побували в Картезіанському монастирі (вартість квитка 8.5 євро).
До речі, для оплати паркування на стоянці у Вальдемосе прибережіть дрібну дрібницю, у нас менше 2 євро не було, кинули в апарат їх, цього вистачило аж на 3 години, але абсолютно не поспішаючи, та ще перекусивши в кафе знаменитими булочками з картоплі, ми вклалися. о 2 годині. Са Колобра – справді гарна бухточка, з найпрозорішою водою, але дорога на неї вражає своїми поворотами, такі кренделя в горах не для людей зі слабкими нервами. За фактом небезпеки немає ніякої, якщо не гнати, але повороти майже на 360 градусів над прірвою змушують серце битися прискорено. У Монастирі Люк були вже ближче до вечора, тому тинялися там практично на самоті, без натовпів туристів.

Другий день. Північне узбережжя. Форментор - Алькудія - далі узбережжям трохи на схід, а поверталися в Пальму другорядними дорогами через Міро і Са Поблу.
Гід Наталі Турс дуже вмовляла брати екскурсію автобусом саме на Форментор, мотивуючи дуже небезпечною дорогою для машин. Насправді дорога зовсім не страшна (а в порівнянні з дорогою на Са Колобру взагалі може здатися широким рівнинним шосе). Та й чим небезпечно їхати маленькою машинкою там, де проходить великий туристичний автобус? Ніде я не бачила так багато жінок за кермом, як саме на небезпечній дорозі на Форментор, а це показник. По дорозі назад, трохи від'їхавши від маяка, побачили надзвичайно красиву бухту (на карті вона позначається як Gala Figuera). Вирішили десь припаркувати машину і якось до неї спуститися. І одразу побачили спеціальний майданчик для машин. Залишили там нашого Пижика і спустилися в бухту. Дорога займає 20 хвилин спуску. Ну що сказати. Краса. Ми, як завжди, приїхали рано, людей мало. Потім підтяглися (і яхти також). У цій бухті також бажані водні капці.
Після цієї бухти заїхали на пляж "Форментор". До речі, там в оплату паркування частково включений шведський стіл, я не стала вдаватися до подробиць, як саме, тому що ми там не збиралися, а хотіли просто викупатися. Це я пояснила паркувальнику, і ми заплатили меншу суму, якщо не помиляюсь, 3 євро. Пляж Форментора нам дуже сподобався, пісочна смуга не широка, тут же сосни є тінь. Вода найпрозоріша. Пливеш, здається, дно зовсім поруч, ну максимум до пояса, а встаєш на ноги – опиняєшся по шию у воді. Ми так зрозуміли, що цей пляж у місцевих у пріоритеті, тому що відсотків 80 там складали місцеві (це був вихідний день). Потім побували в Алькудії, у старому місті, і поїхали вздовж північного узбережжя на схід, воно тягнеться піщаною смугою на кілька кілометрів. Зупинилися для купання у містечку Can Picafоrt. Північне узбережжя мені не дуже сподобалося, вода біля берега того дня була каламутна, і багатолюдні пляжі.
Адже вздовж узбережжя часто-густо розташовуються готелі. Немає видимого поділу на міста, одна велика курортна зона. На мій смак, це не таке затишне місце, як Пагер або інші, які я опишу нижче.

Третій день. Манагор – Арта (Печери) – Канямель (Canyamel) – пляж Gala Torta – бухта Gala Estreta. В Арті ми спочатку промахнулися, замість Печер приїхали до руїн Арти, це також культурно-історичне місце. Нічого особливого там немає, лише витратили 4 євро за квитки. Зате там нам дали рекламний проспект округу Арти, де на картинці я побачила один гарний пляж, але пізніше. Поблукавши потім по самій Арті, ми таки вирушили в Печери. Вхід до Печери коштує 10.5 євро. Купуєте квиток та чекаєте, коли запустять. Запускають групами кожні півгодини. На екскурсію до Печер бажано взяти светр – температура там 17 градусів. Печери знаходяться поряд із гарним містечком Канямель.
Ось воно мені сподобалося, ну дуже красиво, у мальовничому місці, гарний пляж. Після Канямеля ми поїхали на пляж Gala Torta, той самий, котрий я побачила у рекламі. Цей пляж на північному узбережжі. Справді гарне місце, пісочний пляж, до нього зручний під'їзд, що важливо. Потім ми проїхали ще далі і знайшли чудову кам'янисту бухточку, позначену на карті як Gala Eztreta. До неї веде дорога (а, як правило, до таких «блакитних лагун» під'їзду немає, зазвичай машину залишаєш і якусь відстань йдеш пішки), але при цьому, що дивно, туристів там не було, лише невелика група іспанської молоді, яка розважається національною забавою – стрибками зі скель). Багато ми бачили гарних і відокремлених бухточок, але жодна не залишила у нас із чоловіком таких зворушливих спогадів, як Gala Estretа.

Четвертий день. Місто Монтуйрі (Montuiri) – східне узбережжя (бухта Gala Vargues, містечко Gala Murada, міста Horta, Calonge, Algyera Blanca, Santanyi, Campos).
Від пляжу по скелі пройшли до сусідньої бухти, там іспанська молодь лазить по вертикальних скелях (людина-павук нервово курить осторонь) і стрибає в море. А на протилежному боці бухти туристи фіксують це на фотоапарати. Після поїхали до містечка Gala Murada, це маленьке курортне містечко, дуже симпатичне, пляж там затишний, є морська живність. Після цього поїхали узбережжям на південь і відвідали бухточку Gala sa Nau, теж миле місце, піщаний пляж, і гарний під'їзд прямо до пляжу.

П'ятий день. Південний Схід. Почали з південного мису Майорки Cap de ses Salines. Потім відпочили на затишному пляжі в бухті Gala Llombards, відвідали міста Портопетро, ​ ​ Кала Д'Ор та його пляж у бухті, що відображається на багатьох рекламних проспектах. Потім поїхали в глиб острова: міста Fetanitx, Petra та ще кілька маленьких містечок.

Після поїздки залишилася маса вражень та багато фото. Тепер я розумію, чому Майорка – те місце, куди хочеться повернутись.
Бажаю всім приємного відпочинку!
згорнути