Castellastva 4*

Вибирали з країн, у яку не була потрібна вакцинація.
Вибір упав на Чорногорію.
Летіти 1.5 години з Києва. Політ не відчувається.
З аеропорту забирає автобус tui.
Привезли до готелю і викинули у двох кварталах від готелю і кажуть тупотіти. Претензій немає так як розумію що такими вузькими вуличками на такій величезній махині важко проїхати.
На ресепшені ... →оформляють швидко, але не проводять у номер. Квест – знайди свій номер сам.
Номер. . . номер брав сімейний, тобто. дві кімнати, два санвузли та два балкони.
Дуже зручно.
Пляж.
До пляжу неквапливою ходою 5 хвилин.
Petrovac beach Це сум. Не протиснутись і не проштовхнутися. Дуже багато людей і тісно. Є місця взагалі відведені під приватний пляж, що автоматично урізає місце під лежання інших. Кабіна для перевдягання як на якомусь занедбаному пляжі ні гачків ні лавки щоб поставити речі. На підлогу ставити стрімко тому що по запаху зрозуміло, що там мочитися.
Шезлонги 8 євро за день.
Пляж Лучіце.
Сходили на нього. Від готелю 900 м. Завантаження така сама. Не варто йти туди і витрачати час.
Живлення.
Вибір невеликий, але все їстівне та добре приготовлене.
Сніданок:
Класично – яйця, каші, пончики, сосиски.
Бракує тільки зелені - салат, петрушка, рукола.
Вечеря:
Фрукти – персики, виноград, кавун, диня, зливу.
М'ясо – класично тушковане, смажене. Різні види риби, вся смачна.
Напої є автомат типу з солодкою водою, але з нього виходить звичайна вода. Потім коли поставили автомат, що працює, навіть сам офіціант підійшов і з довірчим виглядом прошепотів it's not safe to drink it))).
Кавомашини видають несмачну каву.
Обід.
Суп овочевий та курячий.
Решта ситне і поживне.
Магазини.
Багато карт не приймають.
Прибирання. Прибирання – це слабке місце.
- у номері. Одна назва, а не збирання. Підлоги не мили, сміття з корзин вибирали і все. Та й у загальному коридорі та на сходах ситуація та сама.
- у ресторані. Офіціанти, як сонні мухи. Загалом нікуди не поспішають. Столи неприбраними можуть годинами стояти.
У барі карти не приймають.
Дитячий майданчик. . .
Це просто морок. Гірка зламана. Дві сумні гойдалки і все.
Дитині було нудно.
Номери.
Інтер'єр супер. Видно, що готелем займаються.
Шумоізоляція відмінна.
Нормальні кімнати оснащені всім необхідним.
Є деякі номери, які взагалі не варто пропонувати людям. Наприклад що біля басейну на першому поверсі. Балкон виходить одразу на вулицю, а поряд гойдалка як із фільму жахів.
Басейн.
Дорослий та дитячий. Виконаний у вигляді двох ярусів. Чистий і акуратний, але не вистачає якоїсь гірки. Також стабільно відключено "душ" або напірну стійку в басейні.
Територія:
- насичена зеленню.
- компактна
Загалом:
- прибирання - *
- живлення - ****
- Номери - *****
- інтер'єр готелю - *****
Загалом готель балансує між 3 та 4*.
Швидше 4-*, ніж 3.
Поставив би 5*, якби було якісне прибирання.
згорнути

У готелі Castellastva відпочивали з подругою наприкінці серпня. Бронювали через турфірму, більше вони порадили навіть. За ціною нормальний варіант виходив. Відпочивали тиждень. Заселили нас швидко, що навіть поїсти відразу змогли, вірніше встигли))
Харчування "ол інклюзів" супер, все було смачно. Напружували трохи черги, відпочиваючих дуже багато. Якщо не вс... →тигали приходити раніше, то довелося чекати, коли звільниться помста. Але в принципі це не проблема.
Готель хороший, багато дітей, але вони не заважали, більше у дитячому клубі аніматори займалися ними, батьки розслаблювалися. Вибором місця відпочинку ми залишилися задоволені. 10 днів щастя так багато і так мало насправді)
згорнути

Перш ніж почати розповідь, маленька застереження. Якщо ваше турагентство або туроператор запропонують скористатися послугами авіакомпанії ВІМ-АВІА, то відмовляйтеся, не замислюючись. Годинник очікування в аеропорту радості не додає. Особливо, коли ти бронював тур з вильотом о п'ятій ранку, а за два тижні до вильоту ти дізнаєшся, що він буде о п'ятій вечора. ... →До речі, практично всі рейси, що були затримані в день нашого вильоту з Москви, були ВІМ-АВІА.
Гаразд, сяк-так ми відлетіли і прилетіли до Подгориці. "Ура, на вечерю встигаємо" - порадувався я. Ха-ха! У столичному аеропорту НЕ БУЛО МІСЦЬ НА ПАРКІВЦІ! ! ! НАШОМУ ЛІТАКУ ДОВІЛОСЯ ЧЕКАТИ ПІВГОДИНИ. “Це ще нічого. – сказав наш сусід – Минулого разу три години чекали! » Як кажуть, без коментарів.
Дорога наша пролягала повз одну з визначних пам'яток Чорногорії Скадарського озера. Ну, що сказати, «затягло бурою тванню гладь старовинної ставка». Для тих, хто ніколи не бачив великих озер, мабуть, цікаво. Ми бачили Байкал, Селігер, Телецьке озеро на Алтаї – нас воно не вразило. Головне, у путівниках пишуть: «тут живуть пелікани». Безсумнівно брешуть, хоча, можливо, вони сховалися!
Нарешті ми доїхали до Петроваца. Гіди тут звичайно...Я готель бачив тільки на картинках, але відразу його дізнався. Автобус чомусь проїхав далі, виявляється, гід не знав, де наш готель. Довелося (як у Яликаваку) потопати пішки. До закінчення вечері залишалося півгодини. Ми хотіли спочатку поїсти, а потім заселитися та попросили гіда, щоб вона пояснила це на ресепшені. ВОНА ПОЧАЛА ПОЯСНЯТИ ЦЕ ПО-РУСКИ.
Добре, я вивчив кілька фраз на чорногорському і пояснив усе сам, а то б так і не поїли.
Небагато про харчування в цьому готелі, щоб не відволікатися на це потім. Цього сезону змінилася політика готелю щодо харчування. Воду дають безплатно всім без обмеження і хто на напівпансіоні, і хто на повному. А їжа. . . На сніданки: сардельки, смажені на грилі; сосиски варені (як це не дивно з м'яса); паштет; сири; мюслі різні; ом-років; йогурт; а які там пончики. На вечерю: три види м'яса + риба, купа салатів, мінімум чотири гарніри та два види супу. Щодня різні фрукти. Принесуть яблука, яблука скінчилися, несуть. . . НІ, НЕ ЯБЛУКИ, А ПЕРСИКИ. Закінчиться персики, несуть. . . Кавун. А ось що взяли обід, пошкодували. Він у них, як лотерея. Комплексне меню. В один день можуть бути три шматки м'яса, такої величини, що їжте насилу, а може бути і гуляш, де і м'яса щось не побачиш. Не було б цього обіду – невелика втрата, лише час забирав.
Про готель. Нам пощастило. Дали номер на четвертому поверсі. Оскільки готель без ліфта, номери на нижніх поверхах намагаються дати парам з дітьми та літнім людям. Ми обійшли готель з усіх боків, у ньому п'ять корпусів. Лише у нашому корпусі Є були номери з видом на море. Чому готель дві зірки я так і не зрозумів. У номері телевізор, холодильник, ванна, величезний балкон з сушаркою для білизни. Хтось писав, що не дають шампунь та туалетний папір (я навіть із собою привіз). Давали щодня та прибирали ідеально. У внутрішньому дворі стоять тренажери, займайся – не хочу. Є невеликий дитячий майданчик.
Напевно, через те, що до моря йтиме 5 хвилин.
Добре, що наші співвітчизники вважають дві зірки відстоєм. У готелі, в основному, відпочивають серби та чорногорці, зовсім небагато поляків та чехів та крихітна кількість росіян.
Про природу та пляжі Чорногорії. Цей відпочинок був дуже активним. Мої ноги тут підказують, що навіть занадто. До Чорногорії треба було їхати років сім-п'ять назад.
Дивлюсь старі каталоги. Маленькі селища, пустельні пляжі, соснові гаї, акуратні три-чотири поверхові готелі. Тепер тут є будівельний бум. У селищі Петроваць дві забудови. Зводять два 10-поверхові готелі. Добре, що чорногорці працювати не люблять, будівництва йдуть не хитко - не валко. Наші дві зірки від них далеко, а от вікна чотиризіркових (десять днів 150 тисяч за двох) на будмайданчик виходять. Головне, така ситуація по всьому узбережжю. Зносять ліси, будинки 19 століття і гуркотають 8 поверхові апартаменти в дуже стилі.
Головне пляжі Чорногорії не розраховані на таке навантаження. Ось міський пляж нашого Петроваця. Він невеликий, частина вільна від готельних лежаків не більше 100 метрів. О сьомій годині ранку там ще можна спокійно купатися. Народу практично нікого, але о 10-й там уже не проштовхнутися. А кількість дітей на кв. метр чорногорських пляжів зашкалює всі можливі межі. Чорногорці дуже плідні. Іноді незрозуміло: чи то дитячий садок на прогулянці, чи сім'я до моря чухає.
Коли їдеш у відпустку, хочеш тиші та спокою, а тут вереск, писк, можна в море по голові м'ячиком отримати, а то дітлахи камінчики кидати почнуть. Тому ходили навколишніми пляжами (благо їх багато) у пошуках спокою. На пляжі Лучиці (його ми почули ще за 100 метрів) тиші не знайшли. Затока гарна, але народу більше, ніж на нашому міському. Пішли далі до Буляриці (950 м). Краса дивовижна. Сосни, дуби, гранати цвітуть, ящірки бігають. Дійшли до вершини і ось він – пляж моєї мрії. Величезний народу практично нікого. Звичайно ми туди і кинулися. Якби до нього не треба так далеко йти – 40 хвилин від готелю, то ходили б туди постійно, але все ж таки ми йому змінили. Знайшли персональну бухту.
Треба сказати, за часів Югославії влада дбала про відпочинок трудящих. Будь-які стежки здоров'я облаштовували. Ось на одну таку ми й вийшли. Види зачаровували, аромат запашної хвої дражнив нюх, стрекотіння цикад насолоджувало слух. Дійшли до першого тунелю (три тунелі прокладені у горах до пляжу). У роки Югославії він був електрифікований, але зараз дроти все здали на металобрухт, а лампочки розбили.
Найтемніший – перший тунель, решта можна пройти без ліхтаря. Берег моря був понівечений будівництвом 15-поверхового готелю. Обминаючи хвилерізи, розкидані берегом, дійшли до невеликої бухти. Народу нікого, вода найчистіша, правда – вхід у море не фонтан, але в нас були коралові капці. Так що знайшли ми нарешті, довгоочікуваний спокій.
Мало не забув. Коли я вперше купався в море біля пляжу Петроваца, мені здалося, що на дні лежить антична колона (вода там найчистіша). Спершу подумав, що сонячний удар вихопив, але потім узяв маску і вирішив перевірити. На дні лежать руїни античного міста, ніби так і треба. Тож мої ранкові запливи проходили під гаслом: «Відкрий свою Атлантиду».
Тепер про екскурсії.
Оскільки пляжний відпочинок у Чорногорії є проблематичним, вирішили компенсувати його екскурсіями. Цього року Албанія на літо зробила безвізовий в'їзд для росіян. Наша сторона, що приймає, робила екскурсії в цю «чорну пляму на карті Європи». Країна незнайома, їхати від неперевірених місцевих турфірм не хотілося, тож переплатили.
Тур розрекламували, наобіцяли, що покажуть і п'яте, і десяте те, що інші не показують.
Взявши свій поручок, тобто сніданок, з собою, пішли чекати автобус. Приїхав наш транс-порт із запізненням за 10 хвилин, поки він усіх по готелях зібрав. Наш готельний гід дбала про нас, попросила, щоб зарезервували місця на початку автобуса Для нас залишили, ПЕРШИЙ РЯД ЗА ВОДИЛЬНИКОМ. На кордоні чекали менше 10 хвилин, ніякої бюрократії. Перша точка на карті нашої подорожі була фортеця Розафа, зведена у 3 столітті до н. давніми іллірійцями. Наша гід розпиналася про її давнину і унікальність, але нічого не сказала, що в 14 столітті її спочатку перебудували венеціанці, а потім у 17 столітті турки. Головне у програмі написано, що Ви зможете відвідати там музей. Карабкалися ми по жарі до входу в фортецю 15 хвилин, а біля входу гід каже: «За півгодини збір в автобусі». Ну і що можна оглянути за 15 хвилин? ! Інші турфірми чесно пишуть: фотопауза – 30 хвилин. Ось ми з дружиною і зробили цю фотопаузу. Головне історичної інформації дає щонайменше, хоча за її словами вона історик.
Потім привезли в місто Шкодер – найдавніше місто Албанії та одне із найстаріших у Європі: йому 2400 років. Я думав, покажуть стародавні яскраві вулички. Мрійник.
Албанія обтрушує минуле зі своїх ніг. Стародавні будинки 17-19 століть зносять і будують новороби або щось суперсучасне. З колориту в місті лише сім'ї циган на са-модельних велосипедах з візками.
Привела наш гід на пішохідну вулицю а ля наш Арбат до магазину зі сріблом. Знову, у вас 30 хвилин. Добре, що сказала, що поряд є стародавній католицький храм. Встигли з дружиною добігти. Їй уже від спеки та біганини погано стало. У холодку храму відійшла. Навіщо везли в це місто, я так і не зрозумів, краще б час більше у фортеці дали.
Потім повезли до Тирани, столиці Албанії. Особисто я вважаю, що до інших країн їдуть за новими враженнями, познайомитись із місцевим колоритом.
Брудна рука глобалізації дісталася й Албанії. Скажіть, Вам було б дуже цікаво дізнатися, що будівля зі скла і бетону, побудована рік тому, - представництво компанії Мерседес, а таке ж ліворуч Опель або Самсунг? ! У нас у Москві цих представництв як бруду, навіщо мені їх їхати дивитися до Албанії та платити за це 50 євро.
У столиці Албанії я зрозумів сенс приказки «за сім верст киселю сьорбати». Я думав: нам проведуть пішохідну екскурсію, а потім нагодують. Фіг-Вам - національне житло індіанців. Групу з 50 людей повели до ресторану, природно ми там застрягли. А харчування… (краще б ми взяли екскурсію без обіду за 35 євро).
Після обіду по самому сонце повели по місту. Треба ж було так схитруватися, що всі основні пам'ятки Тирани залишилися осторонь, навіть пам'ятник їхньому національному герою 15 століття Скандербегу. А в програмі розписали: Ви можете відвідати Історичний музей. Який музей, якби я про сучасний костел не запитав, де знаходиться унікальна ікона Матері Терези з черепашок зроблена, навряд чи нас туди повели б.
Нам дали півгодини вільного часу, десь на околиці міста. Дружина від спеки випала в осад, мені після такої повноцінної екскурсії турбували погані пристрасті, йти міняти євро на їх тугрики і бігати по магазинах не хотілося. Посидівши кілька хвилин у скверику, рушили до автобуса. «Краще з кондиціонером в автобусі, ніж під сонцем у Тирані» - вирішили ми. Дивно, так думало понад половину автобуса. За десять хвилин до часу в автобусі були все, крім гіда. Коли вона прийшла і це побачила, вона мала шок. Виявляється, це було вперше за її 20-ти річну екскурсійну практику.
Ну і яка Албанія без знаменитих бункерів. Їх свого часу налаштували, куди не плюнь. Тепер чи ламають, чи під господарські потреби облаштовують.
Підводячи підсумок. Албанія модернізується скаженими темпами. Тирана і Шкодер нагадують Москву, де руйнуються старі квартали, поруч із старовинною церквою будують жахливого сучасного монстра і т. д. , і т. п. Не знаю, може, десь і зберігся колорит стародавнього життя, але нам його не показали. Інші турфірми за меншу плату, навіть у стародавнє місто Дуррес – колишню столицю Албанії, нині головний Албанський порт та курорт завозять. Але Албанія в нас була спонтанною поїздкою, якби я підготувався: картами запасся, інформації більше б набрав, може бути побачили більше. Приємним закінченням поїздки було те, що ми встигли на вечерю.
Наступним нашим вояжем був круїз до Будви. Від невеликого причалу у Петроваці тричі на тиждень до Будви ходить кораблик. Дві години стоянка у Будві та година купання на Гаваях (це вони так острів Св. Миколи називають). Коштував шалені гроші ДЕСЯТЬ ЄВРО. Вирішивши, що у нас катання по Москві-ріці дорожче коштує, вирушили до круїзу. Види найкрасивіші, але, на жаль, дедалі більше їх спотворюють готелями. Доплили ми до Будви. До старого міста тупотіти довелося хвилин 15. Містечко дуже симпатичне, середньовічні вулички, стародавні будинки, церкви. Музеї стоять НЕДУМНІ ГРОШІ… ЦІЛІ ДВІ ЄВРО. Це дуже дорого, тож ми були єдиними відвідувачами.
Омузеєнні, вирушили на Гаваї, кидати тіла виснажені спекою в прохолодні води Адріатики. Знайшов дуже колоритне місце для купання, поряд із покинутим екскаватором. За 10 євро отримали задоволення для душі та тіла.
Наступна наша екскурсія стала наслідком нашої жадібності. Екскурсія найпівденнішим фіордом Європи – Боко-Которською бухтою коштувала 25 євро на людину. Я сказав же-не, що Котор дуже гарне середньовічне місто і можливо там можна якось сісти на корабель. Автобусна станція була неподалік нашого готелю, а дівчина продавщиця вчить російську і все нам розповіла. Взяли ми квиток за 4.5 і вирушили до Котора. Місто дуже симпатичне, що зберегло чарівність старовини. Церква Св. Трипуна збудована у 809 році, там зараз музей. ВХІД ЗНОВУ ДВА ЄВРО. Колекція музею приголомшує, чого тільки немає: від стародавніх ікон до нотних книг. А ще там збереглися фрески 12-го століття.
Потім зайшли до палат 16 століття, там картинна галерея, та коштує взагалі неймовірні гроші – БЕЗКОШТОВНО і ще туалет є. Там була виставка місцевого художника, якщо я правильно переклав із чорногорського «Сни про Яву». Згадали про свій вояж на цей дивовижний острів.
Завершивши відвідування музеїв, вирушили на фортечні мури. Види відкриваються цікаві. Потім відвідали два православні та один католицький храм. Сонечко починало припікати, і дружина сказала, що як поспішаємо, встигнемо на обід. По дорозі назад виявили морський музей, вхід 4 євро. Дивитись макети кораблів не хотілося, тим більше у Будві ми їх подивилися за 2.
Потім повернувшись у Петровац, я вирішив, що 50 євро не такі вже й великі гроші, живемо тільки раз і навряд чи ми знову приїдемо в Чорногорію, а фіорд залишиться неохопленим. Тим більше, вулична турфірма брала лише передоплату 10 євро, решта в автобусі. Дівчина, яка продає путівки, так швидко все зробила. Чи не встигли ми запитати: чи є місця на завтра? Вона вже виписала нам путівки, довелося сплатити 10 євро. Так, організація у вуличних турфірм у Чорногорії на порядок вища, ніж у наших туроператорів. Привезли, посадили на акуратний корабель, хто хотів сів на нижній палубі зі столиками, хто на верхній, на матрацах. Ми вибрали низ.
Потім сказали: "Вам запропонують безкоштовні напої: вино, ракію та колу для дітей". Відразу настрій піднявся, а червоне вино дуже непоганим виявилося. Гід на кораблі вів екскурсію трьома мовами. Дуже добре все розповідав, нам сподобалося.
Припливли ми до Герцога Нові. Місто було засноване як фортеця в 1382 боснійським королем Твртко I під назвою Свєті Стефан. Після смерті короля Твртка I фортеця перейшла під владу князя Сандали Хранича з династії Косача. Від Сандали Хранича фортеця успадкував його племінник, герцог Стефан Вукшич. При ньому населений пункт отримав права міста та свою сучасну назву. Найвідоміші пам'ятки міста - Морська фортеця, побудована боснійським королем Твртко I в 1382, Ча-сова вежа, побудована австрійцями в XIX столітті, Кривава вежа (тур. Канлі-Кула), побудована під час турецької окупації, і православна церква Св. Михайла Архангела на площі Белавіста.
У Герцог Нові дали вільного часу 40 хвилин, але містечко невелике, всі встигли оминути, навіть цитадель завітали за один євро (одно погано – сходів багато).
Наступним пунктом нашої програми було купання, яке відвезли на пляж. Хтось хотів, купався, а охочих за три євро везли в якийсь блакитний грот. Мене чогось захитало, т. ч. залишилися на твердому березі. Накупалися, але вода холодніша, ніж у нашому Петроваці.
Потім пощастило в унікальне місце: насипний острів Госпа од Шкрпела. Подія, що призвела до появи острова, сталося 1452 року. Брати Мортешичі, моряки з прилеглого Пераста виявили на невеликому рифі за сотню метрів від острова Святого Георгія ікону із зображенням Богоматері. Можливо, вона потрапила туди після корабельної аварії одного з суден, але для моряків, які її знайшли, вона принесла удачу — один із братів позбувся давньої хвороби. Чутка про цю чудову подію швидко поширилася по околиці і ікона стала дуже шанованою.
Церква тут з'явилася далеко ще не відразу. Спочатку риф ледве виступав над поверхнею води, щоб побудувати острів потрібно майже 200 років. Весь цей час біля скелі затоплювали старі, котрі відслужили свій термін, кораблі, і навіть захоплені піратські судна. Крім того, міською владою був прийнятий закон, який наказує кожному кораблю, що проходить повз нього, кинути в цьому місці камінь у море. Поступово на місці невеликої скелі з'явилося насипне плато площею 3030 м2.
До речі, стародавній звичай кидати у воду каміння біля острова зберігся і донині, у Пера-сті щороку 22 липня проводиться міське свято Фашинада (fasinada) — усі чоловіки міста сідають у яскраво прикрашені човни та везуть каміння до підніжжя острова. Фольклорне свято має і суто практичну мету - допомагає зупинити руйнування острова. Завершується свято вітрильною регатою, в якій беруть участь човни з усієї Бока-Которської бухти.
Побудований острів отримав назву Госпа од Шкрпела, що означає «Богоматір на Ріфі (або на скелі)» і походить від латинського слова «scropulus» – «риф». На острові в 1630 побудували церкву Божої Матері, щоб вона протегувала місцевим морякам в їх небезпечних плаваннях. Щоправда, після відомого землетрусу 1667 року її довелося відновлювати. Свій остаточний зовнішній вигляд церква набула у 1722 році. Храм має 11 метрів у висоту і побудований у класичному візантійському стилі.
У храмі є музей, ціна є стандартною 2 євро. Там є унікальна ікона, вишита з волосся. Дружина одного капітана, що пішов у плавання, чекала на нього двадцять років, але він так і не повернувся, а як пам'ять про її кохання залишилася ця ікона.
На завершення круїзу привезли в Котор і ми зрозуміли, що добре зробили, що з'їз-дили сюди своїм ходом. Часу було близько шести і всі музеї були вже закриті. Проте допитливим дослідникам завжди є місце для відкриттів. Ми знайшли необстежену фортечну стіну, крім нас, вихід на неї ніхто не виявив. Поки йшли, не зустріли жодного туриста.
По дорозі назад у Петровац потрапили в пробку, боялися, що залишимося без вечері, але все обійшлося.
Підсумовуючи розповідь про Чорногорію, скажу: країна гарна, але за такого бурхливого розвитку готельного бізнесу, від її природної краси (принаймні на морському березі) скоро нічого не залишиться. А платити величезні гроші, щоб опинитися на переповненому пляжі, як у фільмі «Будьте моїм чоловіком», задоволення на великого любителя.
згорнути