Сонячна Долина Пансіонат 4*

У санаторії, де вартість у середньому 3000 гривень на день, не ставлять у номер навіть питну воду! Абсолютно відсутня організація екскурсій, санаторій знаходиться в прохідному місці, подоби "базар-вокзал", ніде прогулятися та помилуватися гарними краєвидами! Не хочеться рекомендувати такий санаторій своїм друзям!... →
згорнути

У перший день поселили в номер з мурахами, хоча знали про цю проблему, у самому номері був пил, на прохання, нас переселили в інший номер. У номерах та в коридорі холодно, басейн постійно холодний, плавати неможливо, щодня нам говорили, що його гріють, хоча користування басейном входить у вартість проживання. Процедури низькому рівні. Ті, хто знає, як їх пра... →вильно роблять, зрозуміють. Суцільний обман на всьому. Дітям нема чим зайнятися, сидять у коридорі на підлозі, для них немає жодних умов. Харчування: персонал намагається йти на контакт, але потрібно постійно кожному розжовувати та вимагати, що дуже напружує, подали на сніданок три салати, з немитим зеленню, яка кишла мошками.
Хотіли бути 14 днів, але більше за три не витримали.
Мені не зрозуміти хто Вам привласнив 4 зірки. Забула за ремонт, ремонт дуже убогий, мабуть дуже економили((((
згорнути

Хочу подякувати всьому колективу лікувально-оздоровчого комплексу "Сонячна Долина", за увагу, доброзичливість та професіоналізм. Хочу відзначити Володимира Івановича-це лікар з великої літери а масажиста Євгена. У санаторії дуже гарна територія, чисті номери та чудове харчування. Також хочу подякувати за чудово проведене дозвілля, екскурсовода Не пан Івану (... →він сам себе так називає), Екскурсії проводить дуже цікаво і з почуттям гумору. Якщо хочете отримати від екскурсії гарний настрій, позитивні емоції та незабутні враження тоді вам на екскурсію тільки з не пан Іваном. А ще Іван знає дуже добрі грибні місця. D. S. Іване, дякую, що завдяки екскурсіям з вами в моєму серці залишилася любов до Закарпаття і бажання повертатися знову і знову. Але якщо захочете екстріму, тоді подорож у гори на квадроциклах з Юрієм.
згорнути

Довелося мені у вересні 2010 року віддизати у цьому чудовому місці. Забронювали номер у головному корпусі з видом на "парк". У обіцяному переходжу до плюсів:
- у вересні у цьому пансіонаті реально мало народу, ніхто на голові не сидить, все тихо-спокійно
- Знов-таки ціна була досить приваблива
- чудова природа в окрузі та крастально чисте море
з мінусів (їх... → чомусь виявилося більшим, хоча відпочинок у принципі сподобався)
- триразове совкове харчування, від якого рано чи пізно починається печія. Людям зі слабким шлунком у цей пансіонат краще не їхати. Із задоволенням би прожив там на півпансіоні або з одними сніданками, але альтернативи їдальні у вересні просто не було. Всі ресторанчики та кафе були закриті, кілька разів ходили в селище (3-4 кілометри від бази), щоб купити чорного хліба, винограду, ну, і поїсти морських делікатесів.
- Тепер найголовніший мінус: кілька разів не було світла. Хоча у Західному криму це явище – не рідкість, але було одне АЛЕ. Коли пропадало світло, зазвичай включали генератор (щоб продукти в холодильниках не псувалися), але кілька разів було таке: світло вимкнули, а генератор не включили. Щоправда, слід помітити, що в ці дні погода була холодна і штормила, тому народ сидів по номерах і дивився телевізор, як я розумію. Втім, підходжу я до розподільного щитка, дивлюся, а там просто всі пробки вирубані, мабуть щоб електроенергію заощадити. Природно, у себе в номері свят я включив. Ось така байда!
- у номері реально ніде навіть плавки та купальник просушити.
- відсутність у прямій досяжності необхідної інфраструктури: кафешок, аптек, магазинів. . . Тоді звичайно тяготи безбожної пансіонатівської кулінарії переносилися б краще. . .
- ну, і до переліченого вище. . . в передостанній день у столовці мене реально чимось намагалися отруїти! піднялася висока температура, блювота, рідкий стілець - втім, все як належить. Так що довелося бігти до медпункту, де мені дали вугілля і аспіринку : )
Резюме: відпочинок, незморя на всі недоліки, сподобався. Я такого чистого моря у криму взагалі ніколи не бачив. На жаль, за чисту природу та віддаленість від людей доводиться платити відсутністю інфраструктури та справді середнім сервісом. Порівняно з тією самою Туреччиною не йде в жодне порівняння. Якщо чесно, я краще пансіонату заплатив би на 15-20% більше, але не терпів би ці косяки.
згорнути

Курорт Солнечное Закарпатье .Курорт "Сонячне Закарпаття" Пансионат(отель) "Солнечная Долина".Пансіонат "Сонячна Долина".Лето 2009 года.
Решила поехать на курорт "Солнечное Закарпатье" исключительно из-за воды, так как если бы стояла задача просто отдохнуть - сюда бы не поехала - в Карпатах и Закарпатье , на мой взгляд, на сегодняшний день есть более дост... →ойные места для отдыха.Итак, все по порядку.
К выбору места отдыха я подошла ответственно (имея удачный опыт выбора отелей в Турции, Греции, Германии, Чехии(в Карловых Варах была дважды).Здесь выбор остановила на пансионате "Солнечная Долина".Поиск начала в Интернете.Перечитала всю официальную информацию и отзывы.Прозвонила туристические фирмы - та вообще глухо - в лучшем случае они эти места видели в инфотуре и могут кое-как описать внешний вид, в худшем- даже не знают что из себя представляет тот или иной пансионат в Солнечном Закарпатье не говоря уже о ставнительной характеристике.Я попытаюсь восполнить этот пробел. После турфирм я прозвонила все отели и пансионаты этого курорта.Помимо стандартных вопросов о номерах я выделила еще следующие критерии выбора :
1.Расстояние от дороги на Ужгород с довольно интенсивнім движением.
2.Расстояние о Лэп (линии электропередач)- их очень много в Закарпатье.
3.Расстояние от ближайшей стройки.Этот момент важен так как на сегодняшний день весь курорт "Солнечное Закарпатье " представляет собой большую стройплощадку с законченными, незаконченными и начинающимися строиться обьектами. Я читала об этом в интернете разные отзывы, надеясь что это преувеличение, но в реальности это оказалось действительног так.В разных местах курорта это чувствуется по-разному, но чувствуетСя ВЕЗЕДЕ!
4.Вид из окна.
5.Близость к бювету.В "Солнечной долине " и некоторых других пансионатах есть собственные бюветы прямо возле ресторана - но качество воды та уже другое ( в Карловых Варах даже в новых 5* отелях этого не было т.к. лечебными свойствами обладает только минеральная вода полученная из рук самой природы- прямо их источника с минимальной транспортировкой).
Когда я позвонила в Солнечную долину и задала все эти вопросы мне ответили что все хорошо и нечего беспокоиться.
На деле оказалось не совсем так.Первое впечатление при вьезде на курорт - это большая плотность застройки и большое количество машин.Прямо возле трассы находится пансионат "Квітка Закарпаття" и "Лілея", чуть дальше еще несколько мелких гостиниц и наконец третья линия от дороги - это "Солнечная Долина" - красивый, ухоженный - точно как на сайте.Номера - хорошие, полностью соответствуют фото на сайте, правда площадь гораздо меньше чем указано на официальном сайте пансионата.В каждом номере натуральная мебель, халаты, хорошее постельное белье.Очнь понравильсь питание.Говорю именно питание так как говорить о какаой-либо кухне не приходится.Но это не напрягало- так как был достаточный выбор качественно приготовленных блюд. В целом ресторан - это то что понравилось больше всего.хотя мелкие неприятности были - перепутали заказ, волос в тарелке.
Ну о хорошем сказала.
Теперь о плохом.Самое неприятное - это месторасположение пансионата.Только факты - расстояние от трассы 150-200м 9не больше!), расстояние от ближайшей опоры ЛЭП 30м (ее Вам не покажут не на одном фото).Что касается строек и машин , то ини везде! (Продолжение следует .Отвечу в личку на все вопросы и сброшу фотки)
згорнути

Були на Закарпатті втрьох наприкінці червня – на початку липня 2008 року в пансіонаті "Сонячна долина". Дуже рекомендую як повноцінну альтернативу півдню. Пансіонат розташований на території санаторію "Сонячне Закарпаття", але це автономна установа дуже гідного рівня. Ми жили у напівлюксі, їх там два, площа номера – 38 м. кв. Щоправда, на першому поверсі. Лі... →кувальний корпус, житловий та ресторан - все в одній будівлі. Соціальних путівок для українців немає, рівень 3*, хоча на Турправді. com йому ставлять 4*, але це вже від лукавого. У нашому номері були й білі махрові халати, у стандартних – ні.
Харчування для люксів і напівлюксів окреме: за замовленим меню з трьох страв, дуже пристойне: кожен прийом їжі з двома закусками, салатами, десертами. прохання. Своя випічка, фрукти тричі на день: яблука, банани, апельсини, черешня. Молочні продукти місцевого виробництва, а луки там практично альпійські. У будівлі є бар з різними напоями та кавою, а перед баром - крита тераска з плетеними з лози меблів. Ми були в Карлових Варах, Словенії, Чорногорії (у санаторіях), але лише у Словенії рівень був вищим. Для України – верх сервісу. Є гарсон, допомагає носити валізи, можна замовити трансфер – мініавтобус VW. Територія Оцінка: 4 Територія маленька, але своя. Є басейн, для гостей пансіонату 50% знижка. Лікувальна база сучасна, у вартість путівки входять три найпростіші процедури. Решта за окрему плату, але все доступно. Найсучасніше клінічне обладнання, можна здати всі аналізи. Тиск і температуру міряють безкоштовно, на відміну від кримських санаторіїв. Публіки багато вгорі, де старий убогенький санаторій, але це не заважає, т. к. внизу пансіонати та готелі підвищеного рівня.
Чи не сподобатися може те, що пансіонат у селі Поляна, яке дещо осторонь. Нам це було тільки на руку: просто курортне містечко і жодних місцевих, тож дочка цілий день була зайнята з іншими дітьми, там їх дуже багато. Нашого нагляду у плані "місцеві йдуть" не потрібно. Як потім виявилося, місцеві жодної небезпеки ні для кого не становлять. Ще трохи псує враження те, що в безпосередній близькості від пансіонату багато заморожених будівель. На одній з гілок одна істерична жінка давала віру, що природна цінність цього курорту вбита будівлями, але це проблема всіх молодих курортів (Балчик, Помор'я, Крим взагалі понівечений до останнього ступеня).
Я купив процедур і ходив на них, як на роботу - з 9 до 16 з перервою на обід. Це були: ванни з мінеральною водою, хвойні ванни, лазерні душі, озекерит, електросон, лазер, гідромасажні ванни, підводний масаж, озонотерапія (внутрішньовенні ін'єкції), якийсь екзотичний китайський масаж. З осені минулого року вони запросили в'єтнамських та китайських акупунктурників. Я дуже люблю водні процедури, тому й нахапав щиро. Але основне на цьому курорті – це лікувальна вода "Поляна Квасова". Вона лужить організм, що, як пишуть (і як випробував на собі), дуже корисно.
Вода дуже сильна, чистить організм, а особливо печінку. Після лікування печінка не відчуваю вже 9 місяців. Щоправда, раніше був у санаторії під Новосибірськом на чистці лімфи і печінки. Вразило! Особливо харчування: три рази на тиждень (понеділок, середа, п'ятниця) без білків (тобто повністю без м'яса), кефір та яблука – четвер та субота, у вівторок – голод плюс чищення печінки, а котлетки з моркви та вівсяний кисіль були за щастя!
Але далі про пансіонаті. Якщо там пити лише воду, то й у цьому випадку користь буде велика. Деякі відпочиваючі, з якими ми там познайомилися, роками їздять туди після ектомії жовчного міхура. Їх вже нудить і від води, і від курорту, але це найкращий засіб при таких захворюваннях. Персонал у 99% привітний та досить професійний.
Можна з'їздити на екскурсії в Ужгород, на водоспади, у Воєводине (там риболовля з поїданням упійманої риби, а взагалі гарно до непристойності).
Самостійно ми їздили до Мукачевого, це поруч. Можна ходити в колибу (національний ресторан). Поруч якийсь ресторан світової мережі та зі світовими ж цінами. Наприклад, шашлик у колибі коштував 900 руб. за 1 кг, а в "світовому" ресторані – 2500 руб.
В Ужгороді чудові тістечка та чудова кава, ресторани угорської кухні, а Угорщина там на відстані гарного стрибка. Добротний обід з пивом на трьох ледь 500 рублів коштував. Деруні з білими грибами - розум від'їсти можна, як каже моя знайома (це драники з білими грибами), а коштували вони бл. 45 рублів порція. Сало "альпійських" свиней - просто fantastisch, як кажуть наші німецькі друзі. Але це для мене як українця святе, куди я без сала? Горілка "Хортиця" у колибі -130 рублів за 0.5 літра.
Люди дуже доброзичливі, жодного націоналізму. Та вони й не українці, а русини, все хочуть відокремитися від України, чи треба? Коротко – лікування та відпочинок на цілком гідному рівні. Ми бронювали по телефону без передоплати десь на початку травня, дуже професійний менеджер Наталія попросила тільки, щоб у разі не прибуття ми заздалегідь попередили. Платили на місці карткою Visa Claccic. Коштувало це 890 гривень на добу за трьох, тобто близько 4500 рублів (770 гривень за двох дорослих, 120 за дитину. Мені це здалося розумною вартістю за такий рівень).
У номері телевізор, кондиціонер, телефон, мінібар з недорогими напоями (під чемпіонат Європи з футболу добре пішли, коли ліньки було йти в бар чи кафе), набір посуду, двоспальне ліжко та диван-ліжко, на якому спали то дочка, то батько. Біля ліжка, правда, була тріснута спинка, мабуть, у запалі втіх хтось роздовбав. Підлоги без ковроліну, взагалі вважаю, що ковролін у санаторіях - це нонсенс, т. к. навіть найпотужніші миючі пилососи не висохнуть всього пилу після всіх відпочиваючих з цього "євроремонту". У цьому пансіонаті підлога з паркетної дошки (скрипіла, правда, знатно), а меблі з натурального дерева. Знову не реклама, а констатація фактів. У номері є велика лоджія із пластиковими меблями, незважаючи на перший поверх.
Санвузол суміщений, душова кабіна єврорівня, мильно-рильні не сирітські, а Dove+ спеціально упаковані для пансіонату. Прибирання номера щодня. Дев'ять білих рушників змінювалися щодня, якщо були використані і не використані, а просто зміщені з місця. Зміна постелі раз на три дні. Білизна відмінної якості. Покоївки були тихіше привидів, тобто. не кидалися в нашому присутності, тільки один раз попросилися при нас поміняти білизну. На додаткові процедури для всіх (і не лише на них, а на пиво, екскурсії, сувеніри) витратив ще 500 євро. Були ми там 11.5 днів, виїжджали о 3 годині ранку, але взяли з нас за це у розмірі половини доби (за 15 годин). сказати нічого не можу.
Відпочинок не пафосний, а глибоко лікувальний, але задоволення можна отримати, якщо правильно налаштуватися. Пиво за російськими курортними мірками за смішні гроші - менше 20 руб. за пляшку. Місцеве вино фірми "Чигай" - близько 60 руб. за 0.75 літра. Вино, звичайно, таке собі, але натуральне і за такі гроші спробувати можна. Кажуть, є й дуже добрі закарпатські вина. В одному магазинчику пропонували домашнє вино 20-річної витримки, але я не маю довіри до такого роду товару. Вино пробував, коли набридало лікування, і щоби печінка не збалувалася від стерильності. Ще ми гуляли по горах і по долах - красиво до неподобства! Шукали білі гриби, але знайшли лише кілька штук, накупили сушених у місцевих жителів. А місцеві коробки з-під сигарет з гір носили. На риночку в курортному містечку продавали і сушені, і мариновані. Але маринади з ринку теж не викликають у мене довіри. Дуже смачний закарпатський мед. На санаторному риночку 30 гривень за банку 0.5 літрів, а на ринку в Мукачеві у бабусь можна купити те ж саме за 18 гривень. Кілограм сушених білих грибів у Мукачеві коштує 300 гривень. У Поляні – 120 гривень за 360 грам (3-х літрова банка). Але це у "стаціонарних" торгашів. Ті, хто приходить із сіл продають за 80 гривень, можна купити і за 60 гривень. Все залежить від часу, кількості товару, якості – ринок, коротше.
Враження від відпочинку залишилося дуже приємним, хоча, як я вже писав вище, наявність недобудови може декому зіпсувати естетичне враження від курорту. Мені вже досить років, всяке бачив, тому будови мене не напружували. До того ж, перед нашою лоджією була порожня ділянка, на якій стояли симпатичні стоги сіна.
Час у дорозі від Москви прямому поїзді №15 "Москва-Ужгород" - 29 годин до Сваляви. Ми до Поляни добиралися через Київ з пересадкою, але зробили це спеціально, щоб побродити півдня містом, зводити доньку в зоопарк. Зоопарк чудовий, московський відпочиває за повною програмою. Мені, вибач Господи, здалося, що звірі у київському зоопарку живуть краще, ніж багато українців. Тигра мав шматок м'яса перед носом, якому могла позаздрити не одна українська родина.
Від Сваляви 10 км, що залишилися, ми їхали на таксі, торгувалися за 20 гривень на площі, на пероні перед потягом мафіозні таксисти просили по 30-50 гривень. Той же таксист відвіз нас рано-вранці на московський поїзд за ті ж 20 гривень. Коли ми їздили в Мукачево, на зупинці перед курортним містечком розвернувся стародавній "ГАЗ-24", який доставив пасажирку до санаторію. Водій – дідусь-пенсіонер – на наше запитання, скільки коштуватиме поїздка до Сваляви відповів, а скільки дасте, стільки і буде, я ж сюди віз пасажирку, а звідси думав порожнім їхати. Пауза. І де ще, на якому курорті можна таке почути? У Криму (на відповідних гілках пишуть – придивляюся до нього див. нижче) такі гроші ломлять, що на них у Москві можна півдня їздити. Хоча я повністю усвідомлюю те, що Поляни ще дуже далеко до курорту будь-якого поганого європейського рівня. Але тим щонайменше хворим, особливо страждаючим внутрішніми захворюваннями типу холециститу, панкреатиту, гастриту буде корисно там побувати. Повторюю – не реклама та не замовна публікація. Кожен має свою голову на плечах. Можна знайти сайт пансіонату та подивитися і ціни, і антураж. Я свідомо не роблю посилання на їхній сайт у мережі. Одне скажу - їхній сайт густо-зеленого кольору, щоб не переплутати з іншими. Там же вся інформація. У туроператорів та агентств ціни, природно, вищі.
Ще гуляли з дружиною під дощем як молодята, парасольки, до речі, стоять біля виходу як у порядних готелях серйозного рівня. Із несерйозного рівня: одразу попереджають, що за втрату парасольки 40 гривень. І пню ясно, що завдані збитки мають бути відшкодовані, і що таке 40 гривень за парасольку? Але це так, до речі. Були свідками чудової грози, коли блискавки були вертикальні, а горизонтальні. Після грози повітря було як у раю, якщо воно є. Як сказав наш лікар, спілкування з близькими на природі теж лікувальний фактор. Хто б сумнівався! Він нас, до речі, розвів на дорогі обстеження та аналізи, але потім я подумав, не його ж аналізи, а мої, знадобляться колись для вивчення динаміки недуг. Хочу особливо підкреслити - не йдіть на поводу у лікаря, огляньтеся, послухайте людей, попитайте, подивіться прайси (вони вивішені у фойє лікувального корпусу), а потім набирайте процедури. Раджу навіть самому собі їх призначати, адже у більшості є досвід спілкування з санаторними лікарями, а схема лікування "персонального захворювання" повинна бути відома будь-якому більш-менш освіченому людині. Ми ж прямо з таксі приплюхали до головного лікаря (як проживали в напівлюксі, він тільки люкси і напівлюкси вів, вірніше розводив на гроші - старий син коліна ізраїльового), він наплів нам сім верст до небес, і все лісом. За його словами, нам загрожувала швидка і неминуча смерть, якщо ми не купимо всі призначені ним процедури плюс якесь швейцарське зілля від усього і для всіх. Як бачите, все як скрізь і завжди. Вартість добового проживання включає вартість трьох процедур на 200 рублів для кожного дорослого. Але на них можна прийняти одну мінеральну ванну та один лазерний душ із мінеральної води, якщо конвертувати ці гроші в потрібні вам процедури. Душі були зелені та червоні чомусь. Один, начебто збуджував, другий заспокоював. Так, для жінок - там є і пристойний косметолог, моя дружина і мене до нього затягла. Є хаммам, кедрова бочка, але вони мені не показані. Тангентори досить сучасні, чеські чи німецькі, у Новосибірську простіше були. Бювети прямо в корпусі, але краще ходити нагору до джерел – кажуть, корисніше. Тепла вода зі свердловини - гидота ще та, але раз треба, значить треба!
Цього року планую поїхати у ті ж краї, але вже на лікування опорно-рухового апарату. Там є один санаторій, озвучувати не буду, але позитивні відгуки, а в українських т/о і т/а він позиціонується як дуже високого рівня, ціни в серпні 4 620 гривень за 14 ночей, тобто. менше 25 т. рублів.
Я вже дзвонив туди, можна їхати! Вода там рідкісна, а взагалі на тамтешніх курортах 35 мінеральних вод з офіційно визнаних у Європі 36. Навіть одна є миш'яковиста, яка буквально піднімає на ноги хворих на суглобові захворювання. Така вода є лише в одному місці у Франції, але ціни на неї там охороняються, а на Закарпатті - вкрай демократичні. Санаторій з цією водою вже відреставровано (купила голова Ради національної безпеки України і відремонтувала, знає, проте, куди гроші вкладати! ), туди почали їздити німці, але не колишні наші співвітчизники, а справжні, які їдуть туди за порадами своїх закарпатських бізнес-партнерів. . У Франції, мабуть, дуже дорого, якщо криза не допоможе бідним німецьким бізнесменам. Знаходиться він, звичайно, в глушині, але таку воду водопроводом не подаш, треба їхати до неї самому. Якщо комусь стане цікаво, пишіть, скажу назву, щоб тут не робити рекламу. У продажу він з'явився лише цього року, до того ремонтувався. Я планую поїхати на кремнієву воду для суглобів та шкіри. Це недалеко від Ужгорода, санаторій нібито викупив великий хімічний концерн із Донбасу, а там, хто його знає, аби пристойно було. Як то кажуть, шукайте і обрящете, стукайте і вам відчинять!
А взагалі Закарпаття зовсім не Україна, а особливий світ! Кому стане цікаво – пишіть мені. Я став майже фанатом курортів Закарпаття, і це зовсім не реклама, а власний досвід, поки що невеликий, але дуже позитивний! Я багато де бував, через Атлантику літав, був у Франції, Швейцарії, Німеччині, але ті місця нікого не залишать байдужим. А повітря там! Я сам етнічний українець, на півдні України бував неодноразово (щоправда, у глибокій молодості, востаннє 1998 року в Криму), але Закарпаття відрізняється тим, що там немає відчуття того, що з тебе хочуть здерти не лише гроші, а й шкуру. Люди на Закарпатті вітаються з усіма, як і притаманне нашій справжній національній культурі. Для повної картини треба відзначити все ж таки, що місцеве населення якось дистанціюється від приїжджих, але це треба відчути, словами це відчуття передати важко. Для себе я це пояснив тим, що вони всю свою історію були під кимось (слова таксиста-дідуся, який не міг назвати таксу за проїзд). Вони так їх кажуть: коли були під руськими, під Україною, під австріяками тощо. Насправді вони залишалися русинами " під усіма " .
З нами за столом обідав досить серйозний місцевий бізнесмен - власник мережі заправок, тож він сказав, що в молодості йому довелося в школі вчити не лише російську, а й українську мови. (Він же, до речі, зазначив, що це єдиний в Україні пансіонат, у якому все в одному: проживання, харчування, лікування. Нікуди переходити не треба. Товариш гроші рахувати вміє, тож і приїхав туди).
Будучи в минулому житті лінгвістом, можу сказати, що за мовою русини не українці, мова слов'янська, але не українська. Русини як крапля олії у чашці з водою - разом, поруч, але - не змішуються. Проблема їхнього самовизначення давня та цікава, про це багато писали, і періодично ця проблема висвітлюється у серйозних виданнях "Профіль, "Влада", Гроші". Найбільше русинів у США вони туди поїхали від гонінь і там компактно живуть.
In my humble opinion, Закарпаття – один із головних перспективних українських напрямків. Головне - розумний підхід їхнього ретельного вибору!
Усім приємного відпочинку та вдалого вибору у наступному сезоні!
P. S.
Цього року обов'язково треба до Криму після жорстоких застуд (своїх та доньок), але побоююся зіпсувати і собі, і родині відпочинок, начитавшись відгуків. У моїй "першій молодості" таких "жахів", про які зараз пишуть, просто не було. У кого будуть поради – пишіть, а я ще на кримській гілці попитаю.
згорнути