Kolochep 3*

Відразу зазначу, що при виборі відпочинку керувалися власними уподобаннями:
1. Море,
2. максимальна віддаленість від дискотек, анімації, тусовок та шопінгу,
3. наявність дикого берега та скелястого пейзажу,
4. відсутність «овочевого» пляжу (не люблю долати смугу перешкод з тюленів, що коптяться, по дорозі у воду),
5. відсутність дітей (ледве свого прила... →штували родичам на тиждень),
6. можливість підводного полювання для чоловіка (бо кровожерливий),
7. хороший рівень сервісу для мене,
8. ресторан з терасою та видом на море (читаємо на сніданок на диванах),
9. ну і раз вже Хорватія, так близькість до Дубровника (треба відзначитися).
Можливо, більшості «туристів» наші плюси здадуться мінусами, ну так у тому й цими ми з ними не зустрінемось. Описувати відпочинок буду відповідно до своїх пріоритетів. Отже, Колочеп – острів завдовжки кілометрів шість-вісім. Два села: Довге село та Гірнє село. Долинне та Гірське села, треба розуміти. У Долинному селі дрібна піщана бухта. У бухті порт, у порту готель. Отже, купаючись на піщаному пляжі (які є рідкість у цьому скелястому краю) ви спочатку йдете 100метрів до пояса у воді маневруючи між морськими їжаками, потім пливете, маневруючи між човнами і прогулянкових яхт.
Ширина пляжу 8-10 метрів, довжина 200 метрів. З одного боку пляжу аборигени, з іншого адміністратор готелю вартує платні лежаки та прокатні каяки. Каяк теж на пляжі. Питання на кмітливість: скільки особистого простору буде на території пляжу середньостатистичного відпочиваючого Вілли Колочеп, якщо в готелі більше 200 номерів?
Там ще басейн був із безкоштовними лежаками та безкоштовною хлоркою. Народ користувався…
Але басейн є в мене вдома, краще море…. Ми багато де були, такого чистого моря не зустрічали. В один із днів трохи штормило, при цьому вода була абсолютно прозорою навіть біля берега. Я думаю, причиною тому особливості місцевої скельної породи - надзвичайно міцною, шорсткою як корал. Місцями на скелях ми знаходили прожилки металевої руди – тонкі іржаві та дуже гострі пластини. Прибійна хвиля не кришить скелясту породу. У берега немає гальки і дрібного каміння, відповідно і природному сміттю осісти ніде. З боку Елафітового урвища чудова видимість метрів на тридцять у глибину-далі просто темно.
На готельному пляжі ми не купалися. Ішли на скелі. На рецепшені видають карту острова з нанесеними пішохідними маршрутами. Навіть до диких пляжів. Нам сподобався той, що біля Гірського села з протилежного (обривистого) боку острова. Іти приблизно кілометр-півтора. Але воно того варте. Та й дорога більш ніж приємна.
Відпочиваючі «овочі» на скелях не зустрічаються. Усамітнення зрідка порушують невеликі групи німців у повному екіпіруванні: шорти-майка-кепка, високі спортивні шкарпетки, туристичні кросівки, рюкзак, в одній руці фотоапарат, в іншій карті, в третій крем від засмаги. Веселило. Ми прицільно вибирали малолюдний острів із сільським колоритом і гардероб наш протягом сонячного дня складався з купальників та ляпасів. Так і ходили від готелю до пляжу. На пляжі роздягалися.
Якщо зовсім ліньки ходити, то за 300 метрів від готелю обладнаний нудистський пляж. Приємна скеляста бухта і делікатно у скелях укриті бетонні платформи та кілька організованих спусків воду.
Щодо того, чи брати з собою дітей на мою думку не варто покладатися.
Є старий анекдот: - Поручник, чи любите ви дітей?
-Дітей немає, але сам процес.... » то це про мене.
Сім'ї із дітьми зустрічалися. Навіть візочники. У готелі щонайменше прагнуть і їх забезпечити інвентарем: дитячі стільчики та ще там щось здається було… Але пам'ятайте! Взявши з собою дрібне кричуще створення, ви вже не зможете лазити по гірських стежках, плавати на каяках навколо острова, усамітняться в лісі в полуденну спеку.
Флора і фауна. Флора чудова. Стежки усипані хвоєю, запах у лісі – концентрат хвойної ефірної олії. Птахів нема. Комари у мікроскопічних кількостях. Найстрашніше - цикади. Такі собі мухи сантиметра по 2-3 кричать поганими голосами весь світлий час доби.
Підводний світ рибою не багатий. Їжак взагалі не рахуємо. У порту багато зірок, краби дрібні, актинії, промислові риби зграйками. Для полювання із рушницею нікого немає. У перший день чоловік підстрелив невелику мурену і все.
Готель цілком пристойний, якщо не забувати, що це троячка. Персонал ввічливий. Російською не шпрехають. Номер середній, ремонт помірний, забиралися непогано, ліжко міняли, гаряча вода без перебоїв, кондів оре. Як вийти з номера не розібралися, телевізор на відпочинку не дивимося принципово, але в номері все було.
Зі штатних розваг було: ансамбль місцевих полосатиків з національною музикою (кому здалося мало - могли слухати їх щодня в ресторані не причепи) і джазовий вечір - теж непогано. Все це під час вечері на терасі.
Харчування скромне. Всі продукти гарної якості. На сніданок багато упакованих магазинів – плавлені сирки, паштети, йогурти. На відміну від турецьких, сосиски у Хорватії роблять із м'яса. На вечері кілька разів зустрічалися морепродукти. Ми сплатили сніданок-вечерю, м'яса було мало. Хочу сказати, що щодо харчування був свідомий вибір. У нашому осередку товариства були товариші із зайвою вагою, не хотілося посилювати. Можливо, що під час обідньої трапези шведський стіл ряснів м'ясними делікатесами, судити не беруся.
Алкоголь увечері та за гроші. Нам здалося надто дорого. У готелі ми спиртного не купували. На пристані в лавці купили пару разів - всі хотіли спробувати чарівні далмацькі вина. Може вибирали погано, може пожадничали, але. . . така сама бормотуха, як у нас у тетрапаках. Пішли уторованим шляхом: у гірському селі розпитали кумачок, вони нас направили до останнього будинку з блакитними віконницями перед диким пляжем. Там дідусь продає стерпне вино по 15 кун/літр (щось близько 90 рублів). Відразу скажу, у виборі алкоголю ми не великі гурмани, але навіть нам у середній смузі Росії у скромних умовах присадибного господарства вдаються багато кращих вин…
Кавомашина до шведського столу не входила. Кава була справжня, але в термосі. Чай у пакетах. Молоко холодне. Каппучіно можна добути у ресторані на пристані.
Загальне враження: острів прекрасний. Краєвиди та море поза конкуренцією.
Готель прийнятний. Дерева симпатичні. Місцевий колорит той ще. Раджу відвідати діючу церкву у селі. Ліворуч від готелю вздовж моря зустрінете капличку розміром з хлібну скриньку. У Горному церква майже як зупинковий павільйон-чоловік десять разів увійти зможуть. Місця справлення релігійних обрядів прикрашені гірляндами, що світяться, як провінційне казино. Миленько так. Цвинтар незвичайний (воно позначено на карті), каплиця там теж кумедна. Щогодини церковний дзвін горнів вторить дольному.
По дорозі з Дольнього до Гірського біля медпункту будиночок розміром з кромну провінційну дачку-школу.
Каяк рекомендую. Від готелю плисти весь час вліво-чудові печери. З берега в них не потрапити, а ось із моря прямо на каяку запливти можна. Звід-скелі темні, сходяться клином, дно білим пісочком вистелене. Прибій у печері відгукується луною - начебто чудовисько дихає.
Із серйозних недоліків зазначу туроператора. Хорватського представника "Паксу" ми в очі не бачили.
Жодної інформації про зворотний трансфер російською мовою ніде не зустріли. Насилу з'ясували на рецепшені час вибуття. АЛЕ! Виявляється! У зазначений час ми маємо самостійно сісти на платний рейсовий кораблик та пиляти у порт Дубровника. У порту теж ніхто не метушився, щоб нас знайти. Бродив загублений хлопчина-водій. Його мені вдалося впізнати тільки за нудним виглядом. Не прояви ми розторопність-кукувати б нам на рецепшені готелю.
Так що, громадяни відпочиваючі будьте пильні: у країнах з курортним бізнесом, що розвивається, якість вашого відпочинку залежить тільки від вас.
Все, що залежало від нас, ми сумлінно виконали і результатом задоволені. : -)
згорнути