Heron Island 3*

Острів Херон - чудовий куточок, створений природою і не зіпсований остаточно цивілізацією, що дарує незабутній романтичний відпочинок і лише позитивні емоції. І так про все по черзі!
Дістатись до острова можна з міста Гладстоун комфортабельним катером (близько 2 годин), насолоджуючись заколисуючим похитуванням на хвилях (для тих, хто не страждає на морську ... →хворобу) і, переглядаючи барвисті фільми з інформацією про остров, або вертольотом (близько 30 хвилин), спостерігаючи краси бар'єрний риф з висоти пташиного польоту.
І ось на горизонті з'являється шматочок землі, оточений білим піском і густо засаджений зеленню, ласкавий неймовірного бірюзового кольору м'якими хвилями океану. З кожною хвилиною наближення до острова, а з перших кроків ним остаточно розумієш – рай існує на Землі і він тут!
По приїзду зустрічає англомовний доброзичливий персонал, люб'язно представляє карту острова з зазначеним номером будиночка, а далі з питанням в очах і якимсь подивом чекаєш ключ від того самого житла, але як з'ясовується його не передбачено.
І ось він довгоочікуваний відпочинок у стилі «релакс»: без московських пробок, поспіху, багатоповерхівок, незадоволених людей, сірих буднів, поганих новин, мобільного зв'язку, телевізора, тільки флора, фауна, м'який пісок, теплі води океану, яскраве сонце, зоряне небо , Місяць, неймовірно різноманітний підводний світ і ТИ серед усієї цієї пишності!
Ніч. Невимовні трелі птахів (іноді не дуже мелодійні).
Світанок. Сніданок. Ранкова кава… насолоджуючись ароматом свіжомелених зерен підбадьорливого напою, «випливаєш» з ресторану готелю на ухил, звідки відкривається чарівний вигляд, опускаєш погляд до берега і… бірюзову гладь води пронизав плавник… ще один… ось вони поряд з берегом … забувши про все мчиш у будиночок за фотоапаратом – перші враження отримані! Відпочивши, марить на пляж, сонце підсмажує з усіх боків до червоної скоринки, тому, обравши куточок з тінню, віддаєшся солодким снам.
Вечір. Приплив. Дивлячись на воду, захоплює дух, там починається нічне життя… все кишить акулами, скатами, величезними косяками риб… Бігаєш уздовж берега з дитячим захопленням та фотоапаратом у руках, переборюючи почуття страху, намагаєшся зробити ексклюзивні кадри…
Ніч. Початок таїнства природи (з листопада по березень)… При світлі зірок і повного місяця, йдучи по білому піску, що прогрівся за день за руку з коханою людиною, стаєш свідком картини, що захоплює дух… з океану на берег виповзають величезні морські зелені черепахи, шукають місце, зариваються в пісок і відкладають яйця – ось воно почало нового життя! Ці істоти бояться світла і спалахів, але повернутися на Батьківщину без фото з черепахою неможливо. . . о шостій ранку, майже прокинувшись, абияк умившись, забувши причесатися, поспішаєш туди, звідки черепахи повертаються в свою стихію, і тут уже без шуму і пилу позуєш на тлі особин, що заповзають. Особливо терплячим і щасливим вдається побачити ще більш унікальну картину, що приводить у божевільне захоплення – народження черепашок та їх біг в океан… Коли забувши про все сидиш уночі на пляжі, намагаючись знайти відповідь на питання, чому саме тут масове скупчення птахів та акул що з'являються звідки не візьмись, як тільки підходиш до води)...природа підказує тобі відповідь! Обернувшись у бік місця, де була черепаха, перехоплює дихання. . . з піску з'являється безліч маленьких абсолютно беззахисних черепашат, що швидко перебирають ластами і поспішають углиб океану, на жаль, виживають одиниці, аж надто багато небезпек підстерігає на шляху з перших секунд життя!
Спостерігаючи цю божественну картину в голові починає молоточками битися думка: «Які ж ми стали черстві, що загрузли в повсякденних турботах і проблемах, що розучилися щиро радіти життю, втратили дитячу безпосередність, і в одну мить усі забуті почуття повернулися! Як же добре! ».
Початок нового дня. Солодко потягуючись у ліжку, отримавши ранковий ніжний поцілунок, готуєшся до нової порції вражень, які зовсім поряд у незвіданих водах океану. Що там, у бірюзових глибинах, серед багатокілометрового Великого бар'єрного рифу – єдиного живого організму, видимого з космосу?
Визначившись з вибором купальника, зробивши більш-менш пристойну зачіску, навіщо-то нафарбувавши вії, озброївшись маскою, ластами і досі незрозумілою для мене у використанні трубкою мчиш до причалу, а там вже чекає білий катер з ходами по ньому. на лавці любителями снорклінгу. Робиш крок – і ось ти у цій чесній компанії.
В черговий раз для подолання мовного бар'єру напружуєш свій мозок, розігрітий ранковим сонцем, що не щадить, зіставляєш знайомі слова з мімікою і жестами інструктора і усвідомлюєш, що кататися на черепахах не рекомендується, махати руками і кликати про допомогу необхідно, якщо довкола парус скати виглядом кружляють приблизно двадцять акул, але найбажаніший жест для всіх – піднятий нагору кулак, що означає все ОК!
Зробивши чергові фотографії острова здалеку, щоб остаточно добити пам'ять фотоапарата цінними кадрами, готуєшся до запливу. Натягнувши ласти, згадавши старий дідівський спосіб проти запотівання маски, збираєшся плюнути на скло і розтерти, а далі сполоснути, як тобі нагадують, що технології зробили крок далеко вперед.
Отже, повне екіпіровка, один крок і...приголомшливої ​ ​ краси корали, риби всіх кольорів і розмірів, величезні черепахи, що причаїлися на дні, тихо, мирно пропливають (на щастя повз) важливі акули (у воді з цими крихтами адреналін зашкалює). Дихання стає поступово рівним, настає почуття спокою та блаженства! Неможливо налюбуватися всім цим пишнотою підводного світу!
Гудок! Пора повертатися на катер, очі світяться від щастя, емоції переповнюють, починаєш тараторити і захлинаючись розповідати, кого вдалося побачити!
А на березі в ресторані з видом на океан, що відкривається, вже чекає різносол: різноманіття закусок, шалено смачне філе риби барамунді, найніжніша баранина, кулінарні вишукування від шеф-кухаря, запаморочливі десерти! Забувши про фігуру, влаштовуєш «свято живота».
Насолодившись обідом, не втрачаючи жодної хвилини, наводиш себе в порядок після морських занурень і поспішаєш на другу частину запланованої розважальної програми на день!
Знову на катер і … на рибалку! Поки вдихаєш на повні груди чисте морське повітря, підставляючи обличчя освіжаючому вітру, злагоджена команда інструкторів з риболовлі розставляє спінінги і готує наживку. За півгодини перша зупинка! Отримавши цінні вказівки професіоналів та ласощі для морських жителів, закидаєш спінінг у передчутті удачі…, яка не змушує нудитися довгим очікуванням і ось перша риба, клацає затвор фотоапарата, новий видобуток – нові фото! Так як рибка не проходить кастинг за розміром, щоб потрапити на вечерю, кожна повертається в блакитну прірву океану. Але яка ж рибалка без баночки прохолодного місцевого пива? ! Переїжджаючи на інше рибне місце, можна відзначити улов, нехай навіть випущений. І так зупинка...все до снастей, азарт росте, хочеться виловити найбільшу рибу, як раптом...клювання...підсікання...очі блищать, долоні спітніли, спинінг гнеться дугою, не вистачає сил намотувати волосінь на котушку, кличеш про допомогу досвідчених бійців, намагаючись у снасть, відчуваєш боротьбу неймовірної сили, очевидно, що хтось попався на гачок, але хто? Візики, крики, захоплення, фотоапарат напоготові… ну, хоч одним оком, хоч на секунду побачити ту саму морську істоту, але, на жаль, … в руках залишається лише спинінг, з ліскою без інших аксесуарів. Але досвідчене око місцевих жителів не обдуриш і після повідомлення, що це був хтось інший як акула, з неприхованим почуттям гордості та щенячим захопленням продовжуєш участь у захоплюючому процесі. На завершення риболовлі все-таки примудрившись виловити велику рибу, отримавши інформацію, що вона не їстівна і місце їй у воді, провівши чергову фотосесію, повертаєшся на чудовий острів у присутності легкої втоми, вибухових емоцій, з баночкою освіжаючого солодового напою.
На жаль, всьому хорошому властиво закінчуватися. . . Добігає кінця і відпустка! Прощальний вечір… на березі океану, під яскравим світлом далекого місяця, трелі птахів, що неперериваються, в обіймах коханої людини – що ще треба для щастя…? !
Чемодани зібрані… Катер біля причалу… Посадочні місця зайняті… Програма максимум виконана… Очі стають вологими, по щоці котиться сльоза – сльоза легкого смутку та щастя, сльози здійснених надій та очікувань… емоції захльостують, сувеніри закуплено… пам'ять фотоапарат зеленого континенту!
P. S. Відвідайте чудовий острів за першої нагоди!
Ходіть травою, обіймайтеся з деревами, розмовляйте з птахами, тільки не залишайте сміття!
згорнути