Terra Україна: замки та храми Тернопілля

У центрі міста Чортків височіє гостроверхий костел Святого Станіслава, який видно навіть із міських околиць. Костел Святого Станіслава, збудований у 1731 році як головний храм монастиря кармелітів. Монастир сьогодні вже не діє, а костел перебудували на початку XX століття у модному тоді стилі т.з. "Неоготики".

Монастир був заснований у 1627 р. як оборонний. Засновниками монастиря та костелу ченців-бернардинців були князі Збаразькі. Бернардинці з'явилися у Збаражі у 1627 р. на запрошення князя Єжи Збаразького, кастелян Краківського. Він збудував для них дерев'яний монастир та розпочав будівництво кам'яних костелу та кляштора.

Спорудження костелу розпочалося у 1627 році і було завершено через 10 років уже зусиллями князя Януша Вишневецького та його дружини Євгенії. У 1637 р. княгиня Вишневецька підписала акт заснування монастиря. За часів козацьких воєн монастир уцілів, хоч і сильно постраждав. У 1675 році татарські та турецькі завойовники знищили костел та монастир і лише у 1723 р. за допомогою Юзефа та Станіслава Потоцьких у Збаражі було зведено величний костел св. Антонія, що зберігся дотепер. Освячення відбулося 2 серпня 1755 року. У 1755 році монастир був реконструйований у ренесансно-барочному стилі. В інтер'єрах було застосовано так званий "ілюзорний живопис". Частково збереглися вівтарі зі скульптурним оздобленням XVIII ст. (Авторство А. Осинського), фрагменти стінопису кінця XVIII ст. та ХІХ ст. Від живопису збереглися лише фрагменти, як і від чудового різьбленого декору монастиря. Монастир був одним із найвпливовіших на Поділлі, поки не настали австро-угорські часи (1785р.), коли заклад "секуляризували" за наказом цісаря. При монастирі діяли філософські студії, відбувалися провінційні капітули. З 1768 при монастирі діяв госпіталь-притулок для бідних і хворих, а з 1777 - парафіяльна школа і латинська гімназія. Тут здобули освіту Ігнацій Дашинський (політик, прем'єр Любельського уряду 1918 р.) та архієпископ, кавалер Ордену Білого Орла Ігнацій Токарчук.

Під час українсько-польської війни 1918–1920рр. кляштор сильно постраждав, а вже у повоєнний час взагалі перетворився на руїни. Дзвіниця (1746-1755, архітектор Йоган Ганц) є складовою комплексу монастиря бернардинців. На відміну від костелу, дзвіниця не була пошкоджена під час пожежі 1788 р., а тому зберегла свої первісні барокові форми.

Бернардинці повернулися до міста в 1990 р. Зараз храм потроху приводять у нормальний стан, хоча його підвали, кажуть, все ще повні кісток та черепів - чи це "сувеніри" від ченців минулих століть, чи від пізніших жертв тоталітарних режимів, сказати важко.

Бучацький замок був збудований наприкінці XIV століття із червоного пісковика. Довгий час він був родовим замком польських магнатів Бучацьких, а потім Потоцьких. 1672 року замок був зруйнований турками. В даний час серед руїн замку можна знайти залишки палацу, а також фрагменти веж та стін.

Собор святого зачаття Пресвятої Богородиці в Тернополі - одна з визначних пам'яток міста. Храм у стилі пізнього бароко з двома триярусними вежами споруджено у 1749-79 роках на місці давньоруської православної церкви. Після передачі собору ченцям-домініканцям, поряд був збудований двоповерховий келійний корпус їхнього монастиря. Між храмом та келіями був облаштований внутрішній італійський дворик, який є окремою пам'яткою, гідною уваги.
Під час боїв за визволення Тернополя у квітні 1944 року костел отримав значні пошкодження, тому післявоєнна реставрація була завершена лише у 1957 році. У 1978-89 роках у костелі розміщувалася картинна галерея. 1989 року собор було передано УГКЦ і отримав назву «Кафедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці». Усередині собору збереглася пам'ятна табличка 1778 року на честь фундатора монастиря Йосипа (Юзефа) Потоцького. Поруч із собором у 2004 році встановлено пам'ятник митрополиту Йосипу Сліпому, а у сквері навпроти — кінний пам'ятник князю Данилу Галицькому.

Бучацький костел Успіння Богоматері — пам'ятка архітектури державного значення — один із найвідвідуваніших туристичних об'єктів Західної України. Кам'яний костел будувався у 1761-1763 роках у стилі бароко на місці застарілого костелу XIV століття. У стіну Успенського костелу були вмуровані знайдені під час розкопок біля Бучацького замку кулі з написом: «З нападів татарських». У 1880 році поляки встановили біля костелу дубовий хрест на згадку про 50-у річницю Польського повстання.
Домінантою внутрішнього оформлення храму є мармуровий вівтар «Святий Юда Тадей» із майстерно вирізаними скульптурами святих, роботи видатного майстра Іоанна Георга Пінзеля. З волі долі Пінзель пізніше одружився і хрестив своїх дітей перед цим вівтарем. 1945 року радянська влада зробила з костелу господарський магазин, потім склад. Інтер'єр був значно пошкоджений, у сімейних склепах під костелом обладнали котельню. 1991 року костел Успіння Богоматері повернули громаді бучацьких римо-католиків.