Місто зі смаком кави. .. То є Львів. ..

1

Високий Замок (Замкова гора) – одне з височінь у місті Львові, найвища точка – 413 м над рівнем моря.

Знаходиться у безпосередній близькості від центральної (історичної) частини міста, в минулому оточеної фортифікаційними спорудами. Розташований на Замковій горі (Княжій, вона ж Бідель) у парку «Високий замок». Назва походить від стародавнього укріплення Львова — Високого Замку (на противагу іншому — Низькому замку), який існував з XIII до 70-х років. ХІХ ст. Високий замок століттями був найважливішим оборонним форпостом міста.

Як і більшість давньоруських фортець, Високий замок складався з самого дитинця, граду і передгороддя. Фортеця, що спочатку мала дерев'яні та земляні укріплення, займала вершину Замкової гори. Можливо, наприкінці XIII - на початку XIV століттях вона була перебудована в камені. Будівля кам'яного замку в 1362 приписується польському королю Казимиру, який захопив Галичину. Замок, що повторив обриси вершини гори, у плані набув форми витягнутого прямокутника з чотирма вежами на кутах, з яких найвища, західна була дозорною. Усередині замок поділявся на два двори будинком княжого палацу. Усередині стін були казарми, склади боєприпасів; у скелі була вирубана глибока криниця. Вперше Високий замок було взято штурмом у 1648 році козаками під проводом Максима Кривоноса. Після 1648 з нього вивели гарнізон, і в 1672 р. турки зайняли його без бою. На початку XVIII століття Високий замок захопили та сильно зруйнували шведські війська під командуванням Карла XII. Після цього фортеця втратила стратегічне значення. З другої половини XVIII ст. башти та стіни поступово розбирають на будівельний матеріал.

У ХІХ столітті замок був розібраний. Височина зміцнили, насадили на схилах дерева, в 1835 р. організували парк. На майданчику, де стояв замок у 1869—1900, був насипаний курган на честь 300-річчя Люблінської унії, при насипці пагорба на вершині майже повністю знищено залишки старої фортеці. Зараз на кургані обладнано оглядовий майданчик. Зберігся лише фрагмент південної кам'яної стіни з бійницями, що захищала в'їзд на територію замку.

Також на Замковій горі 1957 р. встановлено телевізійну ретрансляційну вежу. У 2004—2005 у Львові було обговорено можливість відтворення на Замковій горі кам'яної споруди замку.

Костел Марії Сніжної – культова споруда у Львові, пам'ятка архітектури. Розташоване на вул. Сніжній, 11. Нині належить УГКЦ і має назву Храм Матері Божої Невтомної Допомоги.

Заснований німецькими колоністами у XIV столітті поблизу торгової площі стародавнього Львова. Вперше згадується у документах у 1352 році. Початковий вигляд був дуже змінений наступними перебудовами. Значні реставрації проводилися у 1623 та 1683 роках, у 1888—1892 роках костел перебудував архітектор Юліан Захаревич.

Після перебудови костел став однонефним, базилікового типу з подовженою вівтарною частиною, квадратним притвором та квадратною двоярусною дзвіницею. Раніше в інтер'єрі були фрески, виконані у 1750-1751 роках С. Строннським. На їхньому місці в XIX столітті художник Є. Лучший виконав нові, що імітують мозаїку.

Собор Святого Юра – головний греко-католицький собор Львова, головна святиня УГКЦ. На його території тривалий час була резиденція митрополитів Української греко-католицької церкви. Розташована на майдані Св. Юра, 5.

Перший храм знаходився на горі, згодом названій Святоюрською, ще за князівських часів. Православна дерев'яна церква і оборонний монастир були збудовані за князя Лева Даниловича близько 1280. Після знищення обох споруд польським королем Казимиром III (1340) на цьому місці була зведена в 1363—1437 новий православний храм, кам'яна трехапсізна.

Святоюрський собор був споруджений в 1744-1770 рр.., Його вважають класичним зразком архітектури періоду бароко. Будівництво було розпочато у 1744 р. за проектом Богдана Меретіна, після смерті якого роботами керував С. Фесінгер (до 1764 р.). Оздоблювальні роботи закінчено 1772 р. На фасаді знаходяться скульптури роботи Пінзеля; інтер'єр прикрасили скульптори С. Фесінгер та М. Філевич, художники Л. Долинський та Ю. Радивіловський.

Напроти собору собору знаходяться палати греко-католицького митрополита (1772, архітектор К. Фесінгер). Навколо палат знаходяться капітульні будинки (XIX ст.) І огорожа з двома воротами (1765). У дворі збудовано дзвіницю (1865).

З часу свого будівництва храм належав уніатському ордену василіан, а 1816 року тут розмістився греко-католицький архієпископ. У 1946 році собор був переданий Російській православній церкві. У 1990 році був повернутий УГКЦ. У квітні 1991 року сюди повернувся глава УГКЦ кардинал Мирослав-Іоан Любачівський. У серпні-вересні 1992 р. у храмі поховано останки патріарха Йосипа Сліпого (1892—1984), у крипті собору поряд із гробницями митрополитів Андрія Шептицького (1865—1944) та Сильвестра Сембратовича183. Раніше на території першої церкви на Святоюрській горі було поховано останки князя Ярослава Осмомисла.

Площа Ринок – центральна площа у Львові, сформувалася після завоювання міста польським королем Казимиром Великим у XIV столітті. На площі розташовано 44 будинки та ратуша в центрі, від кутів площі Ринок відходять 8 вулиць. Будівлі тут будувалися для представників багатої знаті та купців, оскільки земля у центрі міста була надзвичайно дорогою. Фасади більшості будинків тривіконні, збудовані на вузьких, витягнутих у глибину ділянках. На площі Ринок є такі пам'ятки, як музей-аптека, палац Корнякта та палац Любомирських.

Личаківський цвинтар – це історико-меморіальний музей-заповідник, один із найстаріших цвинтарів України. Личаківський цвинтар був заснований у XVI столітті. Меморіальний музей налічує понад 3 000 пам'ятників і надгробків, найстаріший його надгробок датований 1675 роком. Тут ховали відомих та знатних людей, діячів культури, мистецтва, науки та всю адміністративну еліту столиці Королівства Галичина та Лодомірія.

Костел єзуїтів було споруджено у 1610-1630 роках італійським архітектором Джакопо Бріано, оздоблювальні роботи тривали до 1660 року. Будівля костелу тринефна, над бічними нефами надбудовані галереї. У нішах головного фасаду вміщено статуї єзуїтських святих. У 1740 році склепіння костелу розписали художники Франциск та Себастьян Екштейни з Брно. Стіни храму прикрашають старовинні фрески та декоративне ліплення. Головною цінністю собору є дерев'яне розп'яття у бічному вівтарі, виконане на початку XVII століття.

Проспект Свободи – центральна вулиця міста. Незважаючи на те, що його довжина становить лише 350 метрів, вона є серцем міста. Проспект виник у XVIII столітті на місці міського валу. В архітектурному плані він містить у собі риси неоренесансу, класицизму та бароко. На проспекті розташовані Львівський театр опери та балету, Національний музей імені Андрія Шептицького, Музей етнографії та художній кав'ярня та інші визначні пам'ятки. Він також є найпопулярнішим місцем зустрічей молоді.

Культовий заклад, розташований у центрі Львова. Насправді це ціла мережа, яка представлена ​​у багатьох містах України. Але саме львівська філія на вул. Сербська, 3 приваблює туристів своєю неповторною атмосферою. Тут можна скуштувати та купити всілякі солодощі із шоколаду ручної роботи. Влітку біля входу працює літній майданчик зі столиками, а взимку немає нічого кращого, ніж розміститися на першому поверсі та зігрітися напоями та стравами із шоколаду, які можна «приправити» горіхами чи фруктами. На другому поверсі закладу розташувався магазин, де можна купити в подарунок шоколадні вироби, деякі з яких навіть шкодують, настільки вони красиві.