Солодкий круасан — Париж + Венеція

Гранд-канал — найвідоміший канал Венеції, при цьому каналом у суворому розумінні не є: це не штучно прорита споруда, а колишня дрібна протока між островами лагуни, одним з яких є Ріальто.

Канал проходить через все місто. Починаючи з лагуни біля вокзалу, він проходить через все місто, повторюючи перевернуту літеру S і закінчується, з'єднуючись із каналом Сан-Марко та каналом Ла-Джудека біля будівлі митниці. Довжина каналу становить 3800 метрів, ширина – від 30 до 70 метрів, глибина – близько 5 метрів.

Лувр — один із найбільших музеїв світу (третій у світі за площею: 160 106 квадратних метрів, з яких на 58 470 розташовуються експозиції). Музей розташований у центрі Парижа, на правому березі Сени, на вулиці Ріволі, в 1 окрузі столиці.

Будівля музею – старовинний королівський палац. Лувр - один із найстаріших музеїв з багатою історією колекціонування художніх та історичних реліквій Франції, починаючи з часів династії Капетингів і до наших днів.

У Луврі все збиралося, цей музей можна назвати універсальним. Його колекції покривають величезні географічні та часові простори: від західної Європи до Ірану через Грецію, Єгипет та Близький Схід; з античності до 1848 року. Європейське мистецтво найновішого періоду часу - з 1848 року і до наших днів - представлене в Музеї Орсе та Центрі Жоржа Помпіду, а азіатське виставляється в музеї Guimet. Мистецтво Африки, Америки та Океанії експонується у музеї набережної Бранлі.

Версаль - палацово-парковий ансамбль у Франції, колишня резиденція французьких королів у місті Версаль, що нині є передмістям Парижа; центр туризму світового значення.

Версаль споруджувався під керівництвом Людовіка XIV з 1661 року і став своєрідною пам'яткою епохи «короля-сонця», художньо-архітектурним виразом ідеї абсолютизму. Ансамбль Версаля, найбільший у Європі, відрізняється унікальною цілісністю задуму та гармонією архітектурних форм та перетвореного ландшафту.

З 1666 до 1789 року, до Великої французької революції, Версаль був офіційною королівською резиденцією. В 1801 отримав статус музею і відкритий для публіки; з 1830 музеєм став весь архітектурний комплекс Версаля; 1837 року в королівському палаці відкрився Музей історії Франції. У 1979 році Версальський палац та парк включені до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Ейфелева вежа - найвідоміша архітектурна пам'ятка Парижа, всесвітньо відома як символ Франції, названа на честь свого конструктора Густава Ейфеля. Сам Ейфель називав її просто – 300-метровою вежею.

У 2006 році на вежі побувало 6719200 осіб, а за всю її історію до 31 грудня 2007-236445812 осіб. Тобто вежа є найвідвідуванішою та найбільш фотографованою пам'яткою світу. Цей символ Парижа замислювався як тимчасова споруда – вежа служила вхідною аркою паризької Всесвітньої виставки 1889 року. Від зносу (через 20 років після виставки) вежу врятували радіоантени, встановлені на самому верху, — це була епоха впровадження радіо.

Єлисейські Поля - одна з головних магістралей у VIII окрузі Парижа. Єлисейські поля простягаються від площі Конкорду (Злагоди) до Тріумфальної арки. Довжина 1915 м, ширина 71 м. Єлисейські поля – одна з найпопулярніших пам'яток Парижа, куди щодня приходять сотні тисяч людей.

Собор Паризької Богоматері — географічне та духовне «серце» Парижа, розташований у східній частині острова Сіті, на місці першої християнської церкви Парижа — базиліки Святого Стефана, збудованої, у свою чергу, на місці гало-римського храму Юпітера.

У соборі проявляється двоїстість стилістичних впливів: з одного боку, присутні відлуння романського стилю Нормандії з властивим йому потужним і щільним єдністю, з другого, — використані новаторські архітектурні досягнення готичного стилю, які надають будівлі легкість і справляють враження простоти вертикальної конструкції. У соборі зберігається одна з великих християнських реліквій — терновий вінець Ісуса Христа.

Галерея старих майстрів - унікальне зібрання картин старих майстрів, придбаних у XVIII столітті саксонськими правителями. Колекція налічує близько 750 картин. Основний напрямок галереї – італійський живопис періоду Відродження.

Опера Земпера - будівля оперного театру, розташована в центрі Дрездена поблизу Дрезденського замку-резиденції та Цвінгера. Побудоване в 1841 році в стилі бароко за проектом Готфріда Земпера, воно неодноразово руйнувалося та перебудовувалося, остання реставрація відбулася у 1985 році. Всі спектаклі на шану жителям міста ставляться виключно німецькою мовою.

Тераса Брюля (або "балкон Європи") - одна з головних визначних пам'яток Дрездена. Вона є півкілометровим відрізком на набережній річки Ельби, між мостом Августа і мостом Кароли. Тераса була створена у XVI столітті як частина фортифікацій Дрездена. Граф фон Брюль, завдяки якому тераса отримала назву, збудував тут різноманітні споруди — бібліотеку, галерею, палац. Наприкінці XIX – на початку XX століття в результаті реконструкції тераса Брюля набула сучасного вигляду. В даний час тут люблять відпочивати і туристи, і мешканці Дрездена.

Люксембурзький палац був збудований у першій половині XVII століття за проектом Саломона де Броса для Марії Медічі в Люксембурзькому саду. Внутрішнє оздоблення палацу виконував знаменитий Рубенс. Люксембурзький палац має багату історію: тут у різний час знаходилися резиденція королів та імператорів, в'язниця, а зараз тут знаходиться Сенат.

Центр Помпіду - відомий культурний центр, одне з найпопулярніших місць у Франції. Центр пропонує дозвілля на будь-який смак: тут знаходяться паризький Музей сучасного мистецтва, бібліотека, концертні та виставкові зали, кінотеатри та театри, художні майстерні. З оглядового майданчика на верхньому поверсі центру відкривається чудовий панорамний краєвид на Париж. Після активного відпочинку тут можна і перекусити: центр пропонує кілька ресторанів та кафе.

Величний заміський будинок, розташований у французькій комуні Со, південному передмісті Парижа. Будівля знаходиться серед парку, створеного знаменитим французьким ландшафтним архітектором Андре Ленотром. Раніше на цьому місці стояв замок, збудований для Жана-Батиста Кольбера, міністра фінансів за короля Людовіка XIV. Нинішній замок, спроектований у стилі Людовіка XIII, сягає часів Другої імперії (XIX століття). При цьому збереглися деякі господарські будівлі Кольбера, а також кістяк саду. Сьогодні у стінах замку розміщується Музей Іль-де-Франс, у зборах якого знаходиться одна із найбільших колекцій художників Паризької школи.

На узбережжі Ла-Маншу в районі міста Етрета знаходяться мальовничі прибережні скелі, що утворюють численні арки.
Ці стрімкі крейдяні скелі заввишки до 90 метрів вражають своїм виглядом. Багато відомих творчих людей черпали тут своє натхнення.
Тут побували художники Едгар Дега, Клод Моне, Анрі Матісс. Етрету відвідували письменники Віктор Гюго, Олександр Дюма та Гі де Мопассан, який провів тут все дитинство.
Скелі Етрета розташовані в північній частині Франції в районі Верхня Нормандія між гирлами річок Сена та Сомма.
Насправді Скелі Етрета є частиною так званого Алебастрового узбережжя протоки Ла-Манш, довжина якого близько 140 кілометрів.
На протилежному англійському березі протоки є крейдові гори, які називаються Білими скелями Дувра.
Серед скель Етрета особливо вражаючі три, які мають персональні назви - Порт д'Аваль, Порт д'Амонт та Маннепорт (найбільша з усіх).
У цьому районі розташований пляж Етрета - мальовничий гальковий пляж довжиною близько 1100 метрів між арками Д'Амонт і Д'аваль у північній частині міста Етрета.