Новорічні свята у Вірменії

Монастирський комплекс Гегарт знаходиться на північному сході Вірменії, за 40 км від Єревану та за 7 км. від Гарні. Він висічений у скелі, вище за ущелиною річки Азат. Включено до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Недалеко розташований Храм Гарні.
Час заснування Гегарда точно не встановлений. Імовірно, на початку IV століття на цьому місці була заснована обитель під назвою Айріванк, тобто «печерний монастир».
У IX і X століттях монастир багаторазово грабували і спустошували загарбники-араби, а 923 року був повністю розграбований і спалений. Було знищено безліч цінних рукописів та прекрасних споруд.
Існуючий комплекс Гегарда можна зарахувати до XII-XIII століть. Першою, приблизно 1177 року було збудовано каплицю св. Григорія Просвітителя. В 1215 був зведений головний храм Катогіці, а через 10 років до нього прибудували притвор з чотирьох колон. У 1240 році в печері, де знаходилося джерело, була висічена перша печерна церква Авазан (у перекладі - «водою»).
У другій половині XIII століття князі Прошян набули монастирського комплексу. За короткий термін під їхнім покровительством були побудовані печерна церква Аствацацин (Богоматері), родова усипальниця сімейства Прошян, жаматун у другому ярусі сина князя Прош — Папака та його дружини Рузукан, зал для зборів та занять, а також численні келії.
Крім релігійних будівель, у монастирі також були навчальні центри, бібліотека, впорядковані житлові та господарські приміщення.

Монастир Севанаванк розташований на Севанському півострові, який ще колись був островом, на висоті близько 1900 метрів над рівнем моря.
Обитель була заснована в 305 році декількома ченцями під проводом Гріорія Просвітителя. Першими на місці язичницьких святилищ було збудовано церкви Сурб Арутюн та Сурб Карапет.
Будівництво ще двох церков було з ініціативи принцеси Маріам, дочки царя Ашота I. Це храм Сурб Аствацацин (Богородиці) та храм Сурб Аракелоц (12 апостолів).
У наступні століття монастир наскільки разів руйнувався: були напади арабів і монголів, також постраждав від землетрусу в 1936 році. У радянські часи монастир закрили, а храм Сурб Аствацацин (IX століття) розібрали так ґрунтовно, що від нього не залишилося жодного каменю. З його каміння збудували санаторій. А від храму Сурб Арутюн залишився лише фундамент.
Зараз на території монастиря можна побачити два храми - це церква Сурб Аракелоц, купол якого трохи гостріший, ніж у сусідньої церкви Сурб Карапет. Обидва храми збудовані з темного вулканічного каменю. Трохи на захід від храму Св. Аракелоц колись були келії та Академія, але від них залишилися лише руїни.
Севанаванк менший і скромніший за інші монастирські комплекси, він не дивує багатою архітектурою. Але, незважаючи на це, обитель приваблює своїми краєвидами на озеро Севан і навколишні гори. Ці види роблять його найнезвичайнішим у Північній Вірменії та найпривабливішим.