Перлини Іберії. Сім чудес Португалії + Андалусія

Собор, побудований дома мечеті, датується XIII ст., але з того часу його багато разів перебудовували. Перебуваючи біля вівтаря, можна помилуватися освітленою сонячним світлом яшмовою статуєю Богоматері Консейсану, яка орієнтовно відноситься до XIV ст. Промені сонця проникають із чудового подвійного вікна з вітражами по краях.

Навпроти Се знаходиться церква Miseri&rdia XVI ст. з вівтарем епохи Ренесансу.

Мескіта – у минулому мечеть, нині римо-католицький собор, є найвидатнішою пам'яткою династії Омейядів. Соборна мечеть була побудована наприкінці VIII століття, вона знаходиться в центрі міста, поряд з набережною річки Гвадалквівір. Мескіта відома своїми подвійними арками та галерей колон, виконаних з мармуру та оніксу. Мечеть пишно декорована позолоченими молитовними нішами, кам'яними візерунками, люстрами та світильниками. У 1236 Кордова була відвойована християнами і мечеть освятили в християнський храм. До XVIII століття храм перебудовувався, вносилися зміни. Мусульманський мінарет був перетворений на вежу, були добудовані капели та розбитий апельсиновий сад.

Коїмбрський університет заснований королем Португалії Дінішем I у 1290 р., це один із найстаріших університетів Європи. Це не лише найпрестижніший університет у Португалії, але й найцікавіший зразок середньовічної архітектури. Університет розташований у колишньому королівському палаці Алкасова, в архітектурі та оформленні його палацових будівель переважає маньєристський стиль.
Цікаві капела Архангела Михаїла, кафедральний собор Святого Хреста (XII ст.), ботанічний сад і годинникова вежа XVIII ст., музей церковного мистецтва та особливо академічна бібліотека імені Жуана V з багатим інтер'єром у стилі бароко.
У цьому університеті навчалися чи викладали багато відомих діячів науки, культури та політики.

Палац Алькасар є справжнім архітектурним дивом Севільї, яке приховано за суворими стінами фортеці, зведеними тут ще в XIV столітті.
Севільський палац, діюча резиденція іспанського короля, відкриває відвідувачам внутрішній двір, сади, палаци та інтер'єри в казковому східному стилі — тут вражає все: різьблення по каменю, ажурні арки, мозаїки і фрески з ісламськими мотивами, криті галереї, фарби з великою кількістю невагомі балкончики та карнизи.
Величезне захоплення відвідувачів викликають і сади — рукотворні ставки та акуратні фонтани, звивисті доріжки серед вміло пострижених чагарників, екзотичні рослини та чудові альтанки. Обов'язкові відвідування — Посольський зал, Дівочий Дворик, апартаменти Карла V, Ляльковий Дворик, мавританський палац короля Педро I та Зал Правосуддя.
Квитки до Алькасара краще бронювати заздалегідь онлайн, оскільки у високий сезон велика ймовірність величезних черг біля квиткових кас.

Старовинний квартал Санта-Крус (Святий Хрест) починається від стін Алькасара і є місцем зосередження найвідоміших пам'яток міста. У минулому цей район був єврейським кварталом, а свою назву він отримав від однойменної площі, головною окрасою якої є унікальний кований хрест.
Квартал є лабіринтом вузьких потопаючих у зелені та квітах звивистих вуличок, які виходять на невеликі площі, сквери та затишні внутрішні дворики.
До рекомендованих заходів також можна віднести відвідування різних ресторанів із чудовою андалуською кухнею, арабських лазень та закладів, у яких виступають найкращі артисти фламенко.

Пам'ятник першовідкривачам або Пам'ятник Відкриттям — одна з візитівок Лісабона, знаходиться на Біленській набережній річки Тежу. Пам'ятник висотою 56 метрів у формі каравели був відкритий у 1960 році, до 500-річчя зі смерті Генріха Мореплавця, дев'ятиметрова статуя якого вінчає ніс корабля. Під кам'яними вітрилами стоять 32-ми семиметрові скульптури діячів епохи Великих географічних відкриттів — коли Португалія була провідною морською державою. Усередині пам'ятника встановлено ліфт, на якому можна піднятися на оглядовий майданчик. Зверху видно мозаїку, що зображує троянду вітрів діаметром 50 метрів і карту світу, звідси відкривається панорамний вид на район Белень, монастир Жеронімуш, Біленську вежу, річку Тежу та її набережну.

Монастир Жеронімуш - видатна пам'ятка португальської архітектури в пізньоготичному мануелінському стилі, з використанням морських мотивів. З 1983 комплекс знаходиться під охороною ЮНЕСКО, з 2007 входить до списку Семи чудес Португалії. Будівництво почалося за короля Мануеля I в 1501 році, після повернення Васко да Гама з Індії, і фінансувалося, в основному, за рахунок доходів від торгівлі прянощами. У монастирі розмістилися ченці ордена Святого Ієроніма, які молилися за душі моряків, що відпливають із Белен. Після закриття монастиря в 1833 році будівля перейшла державі, в даний час комплекс відкритий для відвідувань. У західному крилі монастиря знаходиться Музей археології та етнографії. У монастирі поховані королі Мануель I та Жуан III, знаменитий мандрівник Васко да Гама, видатні португальські поети Камоенс та Фернандо Пессоа.

Площа Росію - площа в Лісабоні в історичному районі Байша. У середині XV століття тут було зведено палац Естауш, який згорів у 1836 році. На його місці виник національний театр, названий на честь королеви Марії II. У 1874 році на площі встановили колону заввишки 27 метрів зі статуєю імператора Педру IV, а сама площа була перейменована на його честь, але нова назва не прижилася, і лісабонці, як і раніше, називають площу її історичним ім'ям. Наприкінці XIX століття у північно-західній частині площі було збудовано залізничний вокзал Росію у стилі неомануеліно за проектом архітектора Монтейру. Звідси вирушають приміські поїзди Сінтру.

Парк Едуарда VII площею 25 гектарів розташований на північ від площі Маркіза де Помбала. Парк був створений на схилі пагорба наприкінці дев'ятнадцятого століття, як парк Свободи, але у 1903 році, через рік після відвідин Лісабона королем Великобританії з дружнім візитом, отримав сучасну назву. У найвищій частині парку знаходиться монумент-фонтан у вигляді скелі, на згадку про революцію 25 квітня 1974 року. Тут же розташований оглядовий майданчик із найбільшим прапором Португалії на флагштоку. У парку розташовані три оранжереї з тропічними рослинами, кактусами, пальмами та водоспадиками. Поруч із оранжереями знаходиться озеро, в якому живуть великі коропи. У східній частині парку можна побачити павільйон Спорту імені олімпійського чемпіона Карлуша Лопеша зі стінами, вкритими гарними азулежами. Для найменших відвідувачів влаштований ігровий майданчик.

Вежа Торре-дель-Оро розташована на набережній Гвадалквівіра на захід від Севільського Алькасара. Вона була побудована в 1220 маврами, що володіли в час містом. 37-метрова багатогранна башта відігравала важливу роль в оборонних спорудах міста. Сьогодні у ній розміщується затишний Морський музей.

Старий Кафедральний Собор був збудований у XII ст. у романському стилі. Він зберігся до наших днів практично у своєму первісному вигляді, без пошкоджень та значних змін. Храм знаходиться біля стін Коїмбрського Університету, що тісно пов'язує його зі студентськими традиціями та обрядами.
У XVI ст. у внутрішній вигляд собору було внесено деякі нові елементи — портали в стилі ренесансу, прикрасу стін кахелевими панно. Особливої ​​уваги варті позолочений різьблений вівтар XVI ст., що складається з постатей, що оповідають про історію Богоматері та Ісуса, та портал «Дивна брама». В одній із бічних галерей собору варто побачити дерев'яні стелі 1520 р. у мавританському стилі, а також капелу Святого Причастя та внутрішній дворик храму. Вхідний квиток до Старого Кафедрального Собору коштує 2 євро.

Монастир Санта-Марія та Віторія, або Монастир Битви - це величний і напрочуд красивий домініканський монастир XIV ст., що є символом португальської незалежності і визнаним шедевром пізньої готики. Він був заснований королем Жуаном I на подяку Діві Марії за велику військову перемогу над іспанцями в битві при Алжубарроті, в результаті якої Португальське королівство отримало незалежність від Іспанії на досить довгий час. Будівництво монастиря тривало протягом 150 років та протягом правління шести португальських королів. Воно спішно припинилося в 1517 р., коли основні сили були перекинуті на будівництво монастиря Жеронімуш в Лісабоні.
Монастирський комплекс Баталья включає пізньоготичну церкву, Каплицю Засновника, Залу Капітула, недобудовану пантеон-ротонду і чудовий Королівський Клуатр. Обитель вражає відвідувачів своїми численними вежами, ажурними балюстрадами, приголомшливими різьбленими орнаментами та дуже складним за структурою головним порталом. Монастир відомий ще й тим, що тут уперше з'явилися вітражні вікна та елементи стилю мануеліно. На окрему увагу заслуговують недобудовані капели монастиря та королівська усипальниця з мармуровими саркофагами короля Жуана I, його дружини та синів, серед яких варто відзначити гробницю знаменитого Генріха Мореплавця.
З 1980 р. після масштабних відновлювальних робіт у монастирі Баталья було відкрито національний музей, відвідування якого є обов'язковим для кожного мандрівника, що поважає себе.

Кафедральний Собор Порту розташований на одному з пагорбів міста, недалеко від річки Дору і поблизу вокзалу Сан-Бенту. Він був побудований у XII–XIII ст. у романському стилі, а наступні століття храм кілька разів перебудовувався і розширювався, що привнесло в його оздоблення елементи готики та бароко.
Собор нагадує собою фортецю з двома масивними квадратними вежами і великим вікном-трояндою. Усередині обителі заслуговують на увагу Капела Євангеліста Іоанна з готичною гробницею лицаря ордена Госпітальєрів Жуана Гордо, який перебував на службі короля Дініша I і Каплиця Святого Причастя з чудовим срібним вівтарем. Також цікавим для огляду є внутрішній дворик храму — його крита галерея прикрашена панно з азулежу на біблійні теми та сюжети з поеми Овідія «Метаморфози». У каплиці Святого Вінсента розташовується Скарбниця собору, де зібрано старовинні книги, середньовічні статуї святих, дорогоцінне церковне начиння та одяг священиків.
На площі перед Кафедральним собором височить ганебний стовп і знаходиться майданчик, з якого відкривається чудовий панорамний вид на річку Дору та ряди будинків на обох берегах.

Фаду – це традиційна португальська лірична музика у виконанні співака чи співачки під акомпанемент скрипки чи гітари. Це музика, яка передає почуття туги, самотності, ностальгії, втрати, кохання та мук. Фаду народилося на початку ХІХ ст. у бідних кварталах Лісабона — таких як Алфама, Морарія, Байрру-Алту та Мадрагоа. Сьогодні спів фаду дуже популярний у Португалії, тому його можна почути в різних куточках країни і в різному виконанні.
Послухати спів фаду можна в традиційних тавернах і ресторанах, де вечорами запрошені співаки виконують живу сумні та веселі португальські пісні.
У 2011 р. фаду внесено до списку всесвітньої культурної спадщини як типового португальського міського романсу.

Римський міст у Кордові був побудований і названий так, що відбулася в 45 році до н.е. битви при Мунді (територія сучасної Іспанії), внаслідок якої Гай Юлій Цезар став правити Римською імперією, як диктатор. Міст поєднував Кордову з портовими містами Середземномор'я, через річку Гвадалквівір, що протікає на півдні міста. Міст завдовжки 247 метрів та шириною 7 метрів зведений на широких кам'яних опорах, розділених 16 арками.

Після захоплення цієї місцевості арабами у першій половині VIII століття міст був ними перебудований. Араби збудували в південному кінці мосту сторожову вежу Калаорра, яка зараз стала одним із символів Кордови. Після відвойовування Піренейського півострова іспанцями, міст знову зазнав змін. У північній частині мосту в XVI столітті було споруджено в'їзну браму через фортечну стіну в центр міста, а в XVII столітті в центральній частині мосту встановили пам'ятник покровителю Кордови — архангелу Рафаїлу. Зараз міст повністю пішохідний, ним і всім його спорудам проводяться екскурсії.