Поетична Полтавщина з Валентиною Захаренко

Полтавська перемога – одна з великих подій російської та світової історії. У 1909 році на полі битви в невеликій будівлі, збудованій неподалік Братської могили російських воїнів, було створено перший музей Полтавської битви. Грошей скарбниця відпустила лише 5 тисяч карбованців, експозиція створювалася переважно пожертвування осіб " у різних кінцях землі російської, співчуваючих здійсненню цього музею " .

Музей історії Полтавської битви було відкрито 26 червня 1909 року напередодні 200-річного ювілею битви. Творцем музею та його першим директором був відомий історик та краєзнавець, викладач історії Петровського Полтавського Кадетського корпусу, дійсний статський радник, підполковник Іван Францович Павловський. У музеї було зібрано понад 300 експанатів, серед яких холодна та вогнепальна зброя, портрети, гравюри, полкові прапори та зразки військової форми, що надійшли з Артилерійського музею С.-Петербурга, музеїв Москви, Стокгольмського Королівського архіву та Генштабу, окремих приватних приватних осіб. Спочатку музей розташовувався в невеликій будівлі, збудованій для нього всередині огорожі церкви Св. Сампсонія.

Під час громадянської війни в Україні 1917–1918 музей історії Полтавської битви неодноразово зазнавав пограбування. Серед викрадених експонатів: зброя, живопис, срібні та бронзові речі. 1918 року залишки експозиції музею було передано І.Ф.Павловським на зберігання до Центрального Пролетарського музею Полтавщини (тепер Полтавський обласний краєзнавчий музей).

У 1949 році Рада Міністрів СРСР прийняла рішення про відтворення музею історії Полтавської битви. Як місце для нового музею було обрано будинок колишнього будинку інвалідів російсько-турецької війни, збудованого наприкінці XIX ст. 23 вересня 1950 року відбулося урочисте відкриття музею на полі Полтавської битви. Експозиція його розміщувалася в побудованій на початку століття будівлі з анфіладним розташуванням кімнат. Багато музеїв Москви, Ленінграда, Києва, Львова та інших міст СРСР передали сюди свої експонати. З кінця 90-х років XX ст. розпочалося співробітництво музею з двома шведськими товариствами: товариством калолінців та товариством військової історії. Музею було передано безліч подарунків, серед яких картини, холодну зброю, копії унікальних документів, фотографії тощо. Щороку музей приймає тисячі відвідувачів, які приїжджають сюди, щоб ознайомитись з історією Північної війни (1700 – 1721 рр.) та її вирішальної битви – Полтавської битви (27.06.1709 р.).

У музеї зберігається понад вісім тисяч експонатів, серед яких чимало унікальних. У восьми залах розміщено витвори мистецтва, зброю, ордени, медалі, обмундирування та спорядження російської та шведської армій, численні документи, особисті речі Петра Першого та його сподвижників, прапори, історичні реліквії. Встановлено озвучену діораму Полтавського бою, виконану художниками студії імені М. Грекова.

Музей знаходиться за 9 кілометрів від центру міста, в передмісті Яківці, на вул. Шведська Могила №34. Приймає відвідувачів з 10 до 18 години. Вихідний день – понеділок.

Іванова гора — історичне місце Полтави на Соборній площі, де понад 11 століть тому стояв дитинець літописного міста Лтава. У XVII столітті було збудовано земляну Полтавську фортецю, яка у 1709 році три місяці витримувала облогу шведської армії. У 2009 році було відновлено кріпосну дерев'яну Подільську вежу, в якій зараз знаходиться сувенірна крамниця. З Білої альтанки, розташованої на мисі Іванової гори, на кілька кілометрів відкривається панорама долини річки Ворскли з Хрестовоздвиженським монастирем на сусідньому пагорбі. На Івановій горі розташовані Успенський собор з дзвіницею, музей І.П. Котляревського, ресторан у національному стилі «Іванова гора», пам'ятник галушці, пам'ятний знак про згадку Лтави в Іпатіївському літописі, розбитий невеликий сквер із фонтаном.

Пам'ятник Марусі Чурай — монумент на честь української народної пісні, втіленої у постаті творця та виконавиці народних пісень Марії Гордіївни Чурай (1625-53 рр.), яка жила, за легендою, у Полтаві. Їй приписують авторство близько двадцяти пісень, багато з яких стали народними — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козаченьки» та ін.
Творчість та життя Марусі Чурай знайшли відображення у творах українських письменників, поетів та композиторів: М. Лисенка, М. Старицького, Л. Забашти, у романі у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».
Пам'ятник убудований у фонтан, розташований біля обласного музично-драматичного театру ім. Н.В.Гоголя на Театральній площі. Авторами пам'ятника, відкритого 14 квітня 2006 року, є полтавські скульптори Дмитро Коршунов та Валерій Голуб.

Пам'ятник письменнику Н.В. Гоголю розташований на перетині вулиць Гоголя та Леніна. Фігура письменника, зануреного в роздуми, відлита з бронзи і встановлена ​​на 3,5-метровому залізобетонному постаменті. Скульптуру було виготовлено у 1913 році членом Петербурзької академії мистецтв Леонідом Позеном за гроші, зібрані прогресивною громадськістю Полтави до 100-річчя Гоголя. Однак події, на початку Першої світової війни, потім революції, завадили установці пам'ятника. Він з'явився на нинішньому місці лише 1934 року. За пам'ятником починається невеликий бульвар, по обидва боки якого встановлені скульптури героїв із творів Миколи Васильовича.

Свято-Успенський кафедральний собор, куполи та дзвіниця якого видно за кілометри від Полтави, розташований на Івановій горі — Соборній площі. Перший мурований собор Полтави будувався у стилі бароко з 1748 по 1770 роки на місці дерев'яної Успенської церкви. Спочатку трикупольний собор, після перебудови 1780 року, став п'ятикупольним. У 1774 року розпочато будівництво дзвіниці, яке затягнулося через відсутність коштів і було завершено 1801 року. З 1847 року після перенесення архієрейської кафедри з Переяслава до Полтави собор став кафедральним.

Собор був зруйнований 1934 року, але вціліла дзвіниця. З 2000 року розпочалися роботи з відновлення собору. 9 травня 2004 року на дзвіниці було встановлено 7 нових дзвонів. Відновлений собор був освячений 21 травня 2011 року, правда через економію коштів його висота поменшала на 7 метрів від оригіналу. Тим не менш, архітектурний ансамбль собору є одним із символів Полтави, що найбільше запам'ятовуються.

Кругла площа – історичний центр та символ Полтави – пам'ятка архітектури національного значення. Площа має форму кола діаметром 375 метрів з вісьма вулицями, що розходяться від неї. У її центрі височить монумент Слави, висотою 16 метрів, з позолоченим орлом на вершині. Центральна частина площі перетворилася на затишний парк – Корпусний сад. Навколо розташовані адміністративні будівлі: присутні місця (зараз — міськрада), дворянські збори (кінотеатр), будинок генерал-губернатора (рада профспілок), малоросійський поштамт (центральна пошта), будинок віце-губернатора (школа мистецтв), петровський кадетський корпус (колишнє зенітно-ракетне училище). МВС). У підземній частині площі збудовано торговий комплекс «Злато місто».

Музею українського весілля – відоме місце села Великі Будища, що неподалік Диканьки. Музей було відкрито у 2008 році у сільському будинку культури. В експозиції представлено українське весільне вбрання, вишивки ручної роботи, меблі та предмети побуту. Під час екскурсії до музею гостям пропонується взяти участь у традиційній весільній церемонії.