Античне намисто Туреччини

Цистерна Базиліка - одне з найбільших стародавніх підземних водосховищ Константинополя, що добре збереглися, що має деяку поверхневу подібність з палацовим комплексом. Розташована в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмета навпроти Собору Святої Софії.
«Цистерна» перекладається з грецької як «водосховище». Наразі під Стамбулом знайдено понад 40 цистерн. У Базиліці зберігався резерв питної води на випадок посухи або облоги міста, вода доставлялася водопроводом і акведуками (у тому числі й найбільшим акведуком Константинополя — акведуком Валента) з джерел Белградського лісу, розташованому за 19 км на північ від міста.
Розміри підземної споруди – 145 на 65 метрів, ємність – 80 000 кубічних метрів води. Склепінчаста стеля цистерни підтримують 336 колон (12 рядів по 28 колон) 8-метрової висоти, колони стоять на відстані 4,80 метра один від одного, стіни зроблені з вогнетривкої цегли товщиною 4 метри і покриті спеціальним водоізоляційним розчином.
Більшість колон взята з античних храмів, тому вони відрізняються один від одного сортом мармуру і видом обробки, частина з них складається з однієї, інші з двох деталей, у двох колон в основі голови Медузи Горгони. По сусідству знаходиться Басейн бажань, а на дні його поблискують монетки. На піднесенні при виході з Цистерни знаходиться поміст і ресторанчик, де ввечері грає жива музика.
Цистерна активно використовувалася до XVI століття, згодом водосховище було занедбане і сильно забруднене, і лише 1987 року в очищеній Цистерні відкрився музей.

Собор Святої Софії – Премудрості Божої, Свята Софія Константинопольська, Айя-Софія – колишній патріарший православний собор, згодом – мечеть, нині – музей; всесвітньо відома пам'ятка візантійського зодчества, символ «золотого віку» Візантії. Офіційна назва пам'ятника на сьогодні Музей Айя-Софія.
За часів Візантійської імперії собор був у центрі Константинополя поруч із імператорським палацом. В даний час знаходиться в історичному центрі Стамбула, Султанахмет район. Після захоплення міста османами Софійський собор було перетворено на мечеть, а в 1935 році він набув статусу музею. У 1985 році Софійський собор серед інших пам'яток історичного центру Стамбула був включений до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Понад тисячу років Софійський собор у Константинополі залишався найбільшим храмом у християнському світі — аж до спорудження Собору Святого Петра у Римі. Висота Софійського собору – 55,6 метрів, діаметр бані 31 метр.

Перша за величиною і одна із найкрасивіших мечетей Стамбула. Мечеть налічує шість мінаретів: чотири, як завжди, на всі боки, а два трохи менш високі — на зовнішніх кутах. Вона вважається одним із найбільших шедеврів ісламської та світової архітектури. Мечеть розташована на березі Мармурового моря в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмет навпроти мечеті Ая-Софія. Мечеть є одним із символів міста.
Мечеть будувалася у складі величезного архітектурного комплексу, до складу якого увійшли медресе, лікарня, благодійні заклади, кухні, караван-сарай. У XIX столітті лікарня та караван-сарай були зруйновані.

1

Памуккале – унікальний природний об'єкт, що містить 17 гарячих джерел із температурою від 35 до 100 градусів. Вода, що стікає по горі, утворює травертини — маленькі басейни з вапняковими стінами. Джерела мають лікувальні властивості, тому потік туристів у Памуккалі невичерпний.

Печерні поселення Каппадокія – це національний заповідний комплекс стародавніх поселень, розташований у центрі Туреччини, неподалік Гереме. Унікальні підземні міста створювалися протягом багатьох століть, але вперше були виявлені лише на початку ХІХ століття. Печерний комплекс складається із шести підземних міст, кількох вирубаних у скелях монастирів та безлічі різних церков. Каппадокійські храми зберегли безліч рідкісних фресок, деякі з них датуються IX-XI століттями. Скельні наземні притулки використовувалися як ченцями, а й звичайним населенням. Печерні поселення Каппадокія входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Руїни античного міста Ієраполіса – одне з найпопулярніших туристичних місць Туреччини. Місто було побудоване ще в другому тисячолітті до нашої ери, але повністю зруйноване землетрусом, після чого було заново відбудовано у 190 році до нашої ери. За час свого існування «священне місто» Ієраполіс переходив під управління Риму, Візантії та Туреччини, був популярним лікувальним курортом для заможних людей Риму та центром візантійського єпископства. Місто кілька разів зазнавало землетрусів, внаслідок чого було остаточно зруйноване в 1354 році.
Перші розкопки стародавнього Ієрополіса було розпочато наприкінці XIX століття, а реставраційні роботи ведуться і досі. Туристи можуть оглядати багато визначних пам'яток міста: величезний амфітеатр, храм Аполлона, мінеральний басейн Клеопатри та ін.

Ефес – стародавнє місто, розквіт якого припав у період правління трьох імперій: Римської, Візантійської та Османської. У XV столітті місто було покинуто. Через п'ять століть англійські археологи вперше провели на цьому місці розкопки, внаслідок яких краса легендарного міста знову була відкрита до світу. Ефес розташований на території сучасної Туреччини, на околицях міста Сельчук. Більшість руїн Ефесу реконструйовано. Найбільший інтерес серед пам'яток античної архітектури викликають Великий театр, Бібліотека Цельсу, Храм Адріана.

Будівля у стародавньому місті Ефес (нині околиці турецького міста Сельчук), у якому, за приданням, Діва Марія – мати Ісуса Христа – ховалася під час гонінь на християн у Єрусалимі. Після реконструкції 1950 року будинок, датований I століттям н.е., став каплицею. Незважаючи на те, що Ватикан офіційно не визнає Будинок Богородиці, це не зупиняє юрби паломників, які прибувають до Ефесу, щоб поклонитися цьому місцю.